Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постаті · “Гетьман, старшина, козаки стали на борню за волю”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

До 370-річчя з дня народження і 300-річчя з дня смерті видатного гетьмана України

Слово Просвіти, №11 за 2009 рік

Довкола цієї історичної постаті нагромаджена величезна кількість міфів, легенд, а то й відвертої брехні. Тож представляємо людину, яка зробила значний внесок у встановлення історичної правди, видала вже дев’ять книжок про славного гетьмана, де кожен рядок підкріплений фактичним матеріалом, знайденим завдяки копіткому науковому пошуку. Сергій ПАВЛЕНКО, заслужений журналіст України, член правління Чернігівської обласної “Просвіти”, власний кореспондент газети “Голос України” в області, головний редактор історико-краєзнавчого журналу “Сіверянський літопис”, який майже півтора десятиліття видає Чернігівська “Просвіта”. Після переліченого здається неймовірним, що знайшовся час на написання цілої історичної бібліотечки. Може, сили додає наша історія, могутня постать видатного гетьмана, якій присвятив науковий пошук Сергій Павленко. У рік подвійного ювілею саме до нього звернулася наша газета. — Сергію Олеговичу, уточнімо дату народження Івана Мазепи. Нас так відучили знати й пам’ятати свою історію, що довго не могли визначитися і з цим. — Нині науковці встановили дату: 20 березня 1639 року (за старим стилем). У найновішому дослідженні наводжу сім пунктів на підтвердження цієї дати, зокрема запис у Кременецькому молитовнику, свідчення гетьмана Пилипа Орлика. — Нещодавно “Слово Просвіти” представляло Вашу нову книжку “Кохання гетьмана Мазепи”, яка вийшла у чернігівському видавництві “Русь”. Там саме готують до друку чергову книжку Вашої мазепіани. — Вона своєрідна, оскільки буде першою, яку видаю російською мовою. Це моя полеміка з російськими істориками, публіцистами, відповідь на їхні фальсифікації, випади щодо Мазепи, знищення Батурина. Називається “Восстание мазепинцев”. Хронологія — від загибелі Батурина у листопаді 1708 року до Полтавської битви у червні 1709-го. Книжка вже готова до друку. В мене давно точиться полеміка з росіянами. Нещодавно там вийшла книжка про війну зі Швецією, і мене в цьому дослідженні називають “наиболее плодовитым” українським дослідником доби Мазепи. — Які наступні книжки мазепіани? — Зараз із величезним задоволенням працюю над книжкою “Зображення гетьмана Івана Мазепи та його герб”. Узявся за неї, бо в Інтернеті та й у наукових публікаціях дуже багато хибних портретів гетьмана. Візьмімо хоч би відомий так званий “шведський” портрет. Виявилося, на ньому зображено державного діяча Польщі Яна Сапєгу. І таких прикладів чимало. Досліджуючи, я виявив вісім маловідомих портретів Івана Мазепи і витратив чимало часу, щоб довести їх автентичність. Справжнім слід вважати портрет гетьмана з Літопису Самійла Величка. Далі подаю виявлені мною гравюри. Зокрема, гравюру Захарії Самойловича, на якій Мазепа зображений поряд з Дуніним-Борковським. — Енциклопедичність Ваших знань вражає. У величезному впорядкованому Вами томі “Доба гетьмана Івана Мазепи” — близько ста біографій його сучасників і до кожної сила-силенна посилань на джерела. Ви співпрацюєте з кимось у наукових пошуках? — Нещодавно письменник Валерій Шевчук став моїм співавтором. Нині готуємо як упорядники (плануємо влітку завершити) видання “Творча спадщина доби гетьмана Івана Мазепи” більш як на тисячу сторінок. Сподіваємось, вийде дуже цікаве видання, адже-то була доба не лише воїнів, а й поетів. Основна проблема, що тоді літературними мовами були польська й латина. Тож працюємо над перекладами. Звичайно, тут будуть і твори Івана Мазепи, а ще — літераторів Гетьманщини, насамперед Київщини, Чернігівщини. У ХVII— ХVIII століттях у Чернігові видавали книжки, тут творили титани духу Іоан Максимович, Стефан Яворський, Данило Туптало. Гетьман Мазепа допомагав їм, підтримував книговидання, загалом духовність. Коли вийде цей том, багато хто буде здивований рівнем тогочасної літератури. Здавалося б, такі давні часи, але українські автори мали енциклопедичні знання і були обізнані з античною міфологією, дуже добре знали Біблію. — Повернімося до історії. Ви не раз заявляли, що прийшли до гетьмана Івана Мазепи через Батурин. — Саме через дослідження трагедії Батурина відчув потребу вивчати життя гетьмана Мазепи. У листопаді 1991 року приїхав сюди як журналіст, щоб дізнатися про історію міста. На жаль, тоді мені ніхто нічого не зміг пояснити. Почалися наукові пошуки, я заглибився в бібліотеки, архіви. Так народилася моя перша книжка “Загибель Батурина 2 листопада 1708 року”. — За роки досліджень Ви розвінчали чимало міфів щодо постаті гетьмана Мазепи. — Міфів, вигадок про нього стільки, що їх доводиться спростовувати знов і знов. Навіть відомі дослідники часто були в полоні стереотипів, зокрема Микола Костомаров, Олександр Оглоблін. 1998 року вийшла моя книжка “Міф про Мазепу”, де я дискутую з багатьма авторами. Ось один із прикладів таких міфів, або просто, брехні. Дехто заявляє, що коли 1708 року Іван Мазепа перейшов на бік Швеції, то підписав таємний договір зі ставлеником шведів польським королем Станіславом Лещинським. Згідно з ним, мовляв, про незалежність України не йшлося, вона поверталася до складу Речі Посполитої, а Мазепа ставав князем і отримував в управління певні землі. Я провів дослідження. Текст так званого договору начебто виявили у щоденнику шамберляна (придворного канцеляриста) короля Карла ХII. Автор щоденника загинув під Полтавою. Років через 30 після його смерті щоденник опублікували. Але виявляється, цей “договір” був “прикріплений” до щоденника як “записки анонімного майора”, що служив у російській армії. Чутки про “договір” розпускав ще до взяття Батурина цар Петро I. А вже потім виринув сам “договір”. Отак фальсифікують історію. — Ще один міф — Мазепа, мовляв, аж до 1708 року вірно служив московському цареві, а потім несподівано відійшов від нього. — Це все було зовсім не раптово. Росія часів Мазепи була країною рабів і холопів. Ось типове звертання до царя: “Я, раб твой, Борис Шереметьев”. А ось звертання до вельможі: “Я, холоп твой…” Це була рабська система. — І це аж ніяк не узгоджувалося з філософією української козацької республіки. — Тому Мазепа і виступив проти цієї системи, а не проти конкретного царя: “Нам рабства не треба”. Натомість Московія щороку використовувала козаків у війнах як гарматне м’ясо, і це допекло і козакам, і старшині. А 1707 року цар Петро вирішив із Гетьманщини утворити Київську губернію, тобто остаточно ліквідувати залишки козацької автономії. Пилип Орлик пише про глибоке обурення козацької старшини політикою Московії. Ось слова одного з полковників: “Треба щось робити, бо нас і кури загребуть”. Це був фінал політики Мос-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин