Події, факти, коментарі · “Політика національної пам’яті — це політика поваги до себе і до інших”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
НАПАДИ — БЕЗ ПОКАРАННЯ
Слово Просвіти, №11 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО Фото Валерія СЕНЧУКА
Черговий напад стався днями на приміщення Чернігівського обласного об’єднання “Просвіти”. Наша газета свого часу вже писала про два такі випадки. У грудні 2007 року з інтервалом у півтора тижня невідомі зловмисники двічі побили камінням вікна першого поверху будинку. Після першого безкарного акту так знахабніли, що другий напад вчинили вже не вночі, а о 5-й вечора, коли в приміщенні було чимало людей. Обидва напади досі так і не розкрито. Не дивно, що подібне продовжується. Водну з недавніх ночей злочинці розбили цеглинами обоє вікон, що виходять на вулицю, що в самому центрі міста, неподалік від міської ради, обласної й міської міліції, прокуратури, суду, податкової. Ось у такому, здавалося б, добре патрульованому районі кояться ці неподобства. Битим склом було засіяно
Закінчення. Початок на стор. 1
рами Національної радіокомпанії України? Надзвичайно важливо, щоб громадянам України були створені усі належні умови для слухання українських за духом і мовою передач Національної радіокомпанії України. А може трапитися так: дротове радіо остаточно зруйнується, а інших засобів, щоб у кожній оселі можна було слухати Українське радіо, не буде. Інтернет-ЗМІ, з огляду на їхню “економність”, гнучкість і здатність краще адаптуватися до мінливих реалій, мають шанс упродовж найближчих кількох років перейти на якісно інший рівень функціонування. Це вимагає від керівництва університетів та інститутів, від усіх кафедр, пов’язаних із проблемами соціальних комунікацій, звернути посилену увагу на вишкіл фахівців у галузі онлайнових ЗМІ. Найактуальнішим нині у сфері ЗМІ (державних і приватних) є створення здорового морально-психологічного мікроі макроклімату для порозуміння і об’єднання різних реґіонів України задля спільного розв’язання соціально-економічних проблем, питань розвитку української мови, освіти, науки, культури на національних засадах. Головне — об’єднати українську націю не насильницьким підпорядкуванням одних соціальних груп чи класів іншим, а усвідомленням спільних інтересів, прагненням зберегти самобутність народностей, до чого громадяни мають іти шляхом взаємопізнання, взаєморозуміння, злагоди. Цьому активно можуть сприяти обмінні телеі радіопередачі й сторінки в газетах Східної, Південної, Північної, Західної й Центральної України. Інформаційна війна за серця і розум українців набирає найнебезпечніших обертів. Її зміст втілюється у старі й нові форми впливу на читачів, глядачів, радіослухачів. Кардинальна мета агресорів — не допустити всебічного формування і утвердження української національної ідентичності, яка є найпотужнішим морально-психологічним підґрунтям, фундаментом розвитку української України. До антиукраїнських агресивних інформаційних складників належить тема про загальноросійський народ. Ідеологічною зброєю дореволюційних російських політиків була концепція загальнослов’янської єдності. У часи комуністичного режиму для білорусів, росіян і українців придумали концепцію “древнерусской” народності; активно пропагували нову історичну спільність людей різних національностей — радянський народ, для якого пріоритетні російська мова, культура. Все, що не російське, комуністичне керівництво вважало консервативним, пережитками українського буржуазного націоналізму.
обидві кімнати. Заміна вікон обійшлася “Просвіті” не в одну сотню гривень. Знову приїхала оперативно-слідча група міліції, знову почали немічно розводити руками і давати просвітянам мудрі поради “посилити охорону”, тобто найняти охоронців, підключити сигналізацію, відеокамери і таке інше. Ось тільки за які кошти? Та й навіщо тоді правоохоронці? Бо це ще не все. Тієї самої ночі з будинку було зірвано й викрадено (мабуть, як трофей для замовників злочину) вивіску двох газет, які видає обласна “Просвіта” — “Сіверщина” і “Біла хата”. А менш як за два тижні до цього хтось розбив вивіску і самого обласного Товариства. Ще раніше було викрадено вивіску розташованої на другому поверсі просвітянської мистецької галереї “Круті сходи”. Нарешті, минулого літа було облито і пошкоджено вхідні двері в приміщення. Тобто цілий бандитський серіал! Будинок, який вже друге десятиліття орендує “Просвіта”, — комунальна власність міста. Це пам’ятка архітектури, якій уже друге століття, тобто споруда перебуває під охороною закону. Як охороняється — бачимо. До речі, й державну охоронну дошку з фасаду будинку теж давно вкрадено. Міліція попросила просвітян висловити власні версії злочинів. Вони давно відомі. Це, звісно, не побутове хуліганство. Може, комусь не догодили гострі публікації просвітянських газет? Чи рішучий захист просвітянами Української Церкви Київського патріархату? Чи загалом праця просвітян на Українську державу, те, що саме довкола “Просвіти” гуртуються й інші національно-патріотичні організації міста й області? Та що там версії. Торік міліція нарешті знайшла “автора” принаймні одного з “нальотів” — того, що пошкодив двері будинку. Виявилося, що підліток належав до радикальної організації — “Сєвєрного фронта”,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
