Родова кухня · “Багато сільських рецептів пропало в колгоспний час. Ніколи і нікому було їх зберігати”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
СТРАВИ ДО ПОСТУ
Слово Просвіти, №11 за 2011 рік
Cуп із перловою крупою Потрібно: 0,5 ст. ложки перлової крупи, 400 г грибів, 3 картоплини, 1 цибулина, морква, зелень, сіль, перець. Приготування. Налити в каструлю 3 л води. Всипати в неї перлову крупу. Відварити крупу до напівготовності. Додати картоплю, нарізану кубиками. На сковороді обсмажити гриби з цибулею і морквою, і потім все змішати. Заправити сіллю, перцем, зеленню. Довести до готовності.
Картопляний суп із часником Необхідні інгредієнти (4 порції): 1 головка часнику, 4 картоплини (нарізані кубиками), 1,75 л овочевого бульйону, сіль, чорний мелений перець, петрушка. Спосіб приготування. Розігріти духовку до 190 градусів. Покласти неочищений часник на деко і запікати, доки він не стане м’яким зсередини. Відварити картоплю до напівготовності. Закип’ятити бульйон і додати в нього картоплю. Почищений часник вичавити. Додати до супу і приправити за смаком. Варити 15 хвилин і подавати, прикрасивши петрушкою.
Гриби, тушковані з рисом Необхідні інгредієнти: 300 г солених або 50 г сушених грибів, 60 мл рослинної олії, 2 цибулини, 1 ст. ложка томатної пасти, сіль, зелень петрушки, 2 склянки рису. Спосіб приготування. Нарі-
Василь ЧЕПУРНИЙ, голова Чернігівської “Просвіти”
Колгоспне село 60—70-х років, оспіване сонмом українських радянських літераторів. Воно ще не вийшло із зашпорів сталінщини та малєнковщини, коли податком обкладалося кожне садове дерево, коли свинячу шкуру треба було здати, коли город нарізали так, щоб селянин і не здох, але й не забагатів. Вчителям, скажімо, не більше 25 соток, а простим селянам можна й більше. Але часто так, як у моїх батьків — нарізали по кілька соток у різних місцях. І кожну весну батько лаявся та бив бідну коняку, адже ж треба було і город зорати, і в сусідський не заїхати і все це на куцих сотках. Досі дивуюся терплячості батька — він же знав, що в його батька Андрона було землі значно більше, що в нашій власності був і ставок, де коноплю мочили, і березовий лісок біля нього. Недаремно любив у Гвоздєве по гриби ходити — там поруч і родовий ліс. Але не розказав — страх тримав його язика. Про це я дізнався від його старшого брата, мого дядька Миколи, коли вже батька не стало. Розказав він і про клуню нашу, яка здавалася мені, малому, величезною, а насправді була це вже її четвертна подоба від справжньої, — коли комуністи стали в колгосп усе загрібати, то моєму діду Андрону порадив дід Михалюша, з яким і я дружив у дитинстві, розібрати вночі велику клуню і скласти меншу. Що дід Андрон і зробив. Клуня врятувалася від колгоспу. І в ній так солодко було слухати дощ по со-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
