Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Історичній пам’яті властиво переживати минуле і на основі досвіду творити у символах, образах картини життя. У цьому живучість народного мистецтва”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Творчий діамант зі Старої Басані

Слово Просвіти, №11 за 2012 рік

Євген БУКЕТ Нещодавно в Будинку Спілки письменників України відбулася презентація одразу двох нових книжок журналістки й письменниці Тетяни Череп. Перша — збірка поезій “Берег любові”, друга — художньо-документальна повість “Із саду — дві стежини”. “Берег любові” — друга поетична добірка авторки. Перша — “Ідуть дощі” побачила світ у Прилуках ще 1996-го. Тетяна Череп родом із Чернігівщини, народилася в сім’ї сільських учителів на хуторі Тимки в селі Стара Басань Бобровицького району. Писати любила змалку, тому рідний район дізнався про талант Тетяни ще під час навчання в школі. Тоді вона відвідувала літературну студію при Бобровицькій районній газеті “Жовтнева зоря” (тепер — “Наше життя”). Заняття в цій студії вів лауреат Премії ім. Павла Тичини Дмитро Голов- Дмитро Головко і Тетяна Череп під час презентації ко. Ось яку характеристику він дав поетичному слову письменниці: “Для ліричного самовираження Тетяна Череп майстерно використовує різні складові поетичного слова: промовисту деталь природи, порівняння, образ, неологізми. Та основне — це життєві реалії. Інколи у своїй простоті вони більше скажуть читачеві, ніж якась лірична сентенція”. Із найтеплішими почуттями до землячки, її творчості відомий український письменник Дмитро Андрійович Головко відредагував книжки Тетяни Череп і написав передмову до її другої поетичної збірки. Він був ведучим літературного вечора на Банковій, 2. Того дня прозвучало багато теплих слів від земляків, рідних, друзів і шанувальників творчості авторки. Мене приємно вразила художньо-документальна повість “Із саду — дві стежини”. В основі сюжету — долі рідних сестер Галини та Надії, які народилися і виросли на хуторі Тимки. Старша, Галина, поїхавши на навчання до Києва, закохалася і, потонувши у вирі почуттів, забула про обачність. Її коханий зник, чи, можливо, загинув, залишивши на згадку про себе сина… Не витримавши осуду батька, Галина покинула дитину й хотіла покінчити життя самогубством. Але їй судилася інша доля з новими випробуваннями. Романтичні мрії Надії холоднокровно знищила війна. Щоб врятувати донькукомсомолку від примусових робіт у Німеччині, батько видав її заміж за випадкового хлопця. І життя пішло шкереберть… Події обох частин повісті розгортаються в першій половині ХХ століття. Проте всі відомі віхи нашої історії того часу вплетені у сюжет дотично. Вони здебільшого лише допомагають зрозуміти неминучість описаного розвитку подій. Почуття Галини близькі до почуттів Шевченкової Катерини і демонструють читачеві традиційний для українців упродовж багатьох віків світогляд. А доля Надії — приклад понівечення будь-яких родинних цінностей жорнами історії. Цікаві персонажі батьки сестер — Іван Лагурецький, який за будь-яких обставин приймає жорсткі, проте в перспективі правильні рішення, і його дружина, яка мовчки підкоряється чоловікові. Для батька головне — майбутнє дітей, у тяжкі моменти — просто виживання. І часу для вагань немає. Такі люди, як Іван Лагурецький, без перебільшення, — справжні герої свого часу. Саме на їхню долю випало найбільше перемін і лихоліть, але вони намагалися прожити свій вік чесно. Дуже глибокими, як на мене, є старобасанські “Життєві етюди”, якими Тетяна Череп завершує свою повість. У них яскраво проявляється життєва філософія авторки, її поетична душа. Талант Тетяни Череп — унікальне поєднання лірики, народної мудрості, любові до рідної землі. констатуючи, що “свою голівоньку убілила”, а отримують відповідь: Ой ходила, подружечки, у вишневий сад, Там на мою головочку білий цвіт упав. А вже ж його не звихнути, не струсити, Треба ж його аж довіку доносити. Значення білого цвіту як символу покривання та вірності набуває символічної перспективи через вислів “треба ж його аж довіку доносити”, що розкриває значення намітки: вірність у шлюбі до останньої хвилини життя. Отже, книга Миколи Дмитренка “Символи українського фольклору” — ґрунтовна наукова праця про життя традиції в часі і просторі, про значення космосу, природи, здобутків цивілізації для кожної людини, про важливість знання рідного, того, що характеризує нас як українців і чим ми цікаві представникам інших націй.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин