Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Перед українцями дуже великий виклик — виклик новітньої колонізації — економіко-інформаційної”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Мова єднає і захищає

Слово Просвіти, №11 за 2012 рік

Закінчення. Початок на стор. 2, 3 впевнені, що існують. Наше майбутнє — цивілізація серця, і її покликана творити саме Україна, оскільки вона має найбільший досвіді найбільші слабкості, які в майбутньому стануть силою. Збройні сили України й українська мова В’ячеслав БІЛОУС: — Усі керівники вийшли з Радянського Союзу, але Радянський Союз не вийшов із них. Тому є проблеми з вшануванням української мови у війську, але проблеми війська — дзеркальне відображення загальних проблем суспільства у мовному питанні. Ст. 17 Конституції: Збройні сили України — забезпечують захист територіальної цілісності та безпеки України. Ст. 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру. Ст. 10 Конституції України визначає, що державною мовою є українська. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” забороняє партійну діяльність у ЗСУ та інших військових формуваннях. Правова база чітко регламентує застосування мови у військовій сфері. Воєнна політика (сектора безпеки) — складова загальнонаціональної політики будь-якої країни й України також, а не партійної, яку визначають лідери партій, що сьогодні тимчасово мають владні повноваження. Партійні народні депутати представляють лише 2 % громадян України. З 450 партійних депутатів у Києві проживає понад 300. Це жне представницька демократія, де мають бути депутати від різних верств населення із сіл, міст, районів України, а нинішні обранці представляють у більшості космополітичні, зухвалі, безідейні кримінально-фінансові угруповання, що слугують не Богові та людям, а мамоні. 23 лютого, 8 березня, 1 травня — пам’ятники більшовицьким окупантам. Виступи артистів, депутатів, міністрів не українською мовою — ганьба України, приниження державної мови, занепад людських чеснот, приниження України на міжнародному рівні — це все виклики й загрози національній безпеці. І хто до цього причетний? Люди, головний обов’язок яких чесно служити Україні, культурі, мові. СОУ в межах своїх можливостей максимально сприяє утвердженню української мови у ЗСУ, інших військових формуваннях. — Члени СОУ спілкуються винятково українською мовою. — 1997 р. видали підручник для ЗСУ “Військова топографія”. — 2009 р. видали “Військово-політичний енциклопедичний словник” у 2-х томах (автор кап.1 р. член СОУ — А. Грищук). — 1996 р. видали книгу “Друга світова війна” 1939—1945 рр. (автор світлої пам’яті полковник В. Роєнко). — Голова СОУ Дніпропетровської області полковник В. Таратушка виграв суд у Дніпропетровську проти працівників ДАІ, що спілкувалися з ним іншою мовою, і змусив їх вибачитися. Насамперед говоритиму про пріоритет права. Зокрема ст. 8 Конституції України. В Україні проживають інші національні меншини, окрім російської, тому саме надання особливого статусу російській мові в інформаційному просторі — дискримінація інших національних меншин, що є порушенням тієї ж ст. 10 Конституції, Європейської Хартії. Причини Українці Ф. Прокопович, Б. Хмельницький та інші гетьмани, секретарі ЦК КПРС, вважали, що вони зможуть просвітити московське плем’я й побудувати єдину слов’янську державу з грецьким віросповіданням; незрозуміле для історії малоросійство (замість творчого управління — пригноблення і підлабузництво перед вищими); кочубеївщина (Хамська кров переважає над Яфетовою). Пропозиції Звернутися від учасників круглого столу до Президента, Прем’єр-міністра, керівництва фракцій ВРУ щодо негайного звільнення міністра освіти Д. Табачника, генерального директора Національної телекомпанії України Є. Бенкендорфа, а також поставити питання про доцільність перебування на посадах Голови ВР Криму В. Константинова та мера Одеси О. Костусєва, які принципово не спілкуються українською мовою, як суб’єктів, що формують джерела викликів та загроз Національній безпеці. ТОВ “Просвіта” має щомісячно аналізувати використання української мови у сфері державного управління. Аналіз і пропозиції надсилати Президенту України, Кабінету Міністрів, правоохоронним органам, публікувати в пресі. Звертаємося до П. М. Мовчана з проханням ініціювати внесення змін до Законів України “Про державну службу”, “Про громадянство України” щодо обов’язкового письмового іспиту з української мови. А всі заходи за участю “Просвіти” починати з письмового диктанту з української мови. Це буде приклад для інших громадських організацій, партій, державних установ. Звернутися до Президента України, Кабміну щодо введення в структуру державного управління Комітету з функціонування української мови, посади міністра у справах української мови. Започаткувати акцію щодо бойкоту товарів підприємств, які не використовують українську мову. Реформування сучасної освіти — загроза державL ності України Василь КЛІЧАК: — Тема мого виступу може здатися гіперболізованою. Та факти — річ уперта. Вдамося до ухвалених на державному рівні документів і спробуємо в них розібратися. Рік тому на сайті Міносвіти з’явився “Проект Концепції нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, запропонований для громадського обговорення Міністерством освіти і науки України”. Не судитиму, наскільки були враховані зауваження і пропозиції громадськості, та маємо сьогодні те, що маємо: 23 листопада 2011 року ухвалено постанову Кабінету Міністрів України №1392 “Про затвердження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти”, яку підписав Прем’єр-міністр М. Азаров. Спочатку може скластися враження, що цей Держстандарт дбає про національну освіту й національне виховання, на такі роздуми наштовхує твердження: “Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей”. Чи це так? Розглянемо освітні галузі, які пропонуються в Держстандарті, і яка мета кожної з них. Отже, мета освітньої галузі “Мови і літератури” — “розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків та ціннісних орієнтацій”. Добре, що вказані “національна свідомість”, “активна громадянська позиція”, та відсутні такі поняття, як “патріотизм”, “національна ідентичність”. Чи має на меті цей документ виховання патріотів, що сповідують національні українські цінності? Ніде в ньому, окрім вищезазначеного, цих понять ми не знайдемо. Що є, наприклад, метою такої важливої освітньої галузі, як “Суспільствознавство”? Читаємо: “Забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві”. Отже, головне для учня — усвідомити себе громадянином й успішно самореалізуватися в житті. Чи обов’язково його виховувати патріотом України, землі, на якій росте, чи повинен він за потреби захищати її? Задля цього загляньмо в таку освітню галузь, як “Здоров’я і фізична культура”, основна мета якої визначена так: “…розвиток фізичної культури особистості та готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій та захисту Вітчизни”. Ось так — не України, а “Вітчизни”, чиєї, чи не тієї, про яку згадують 23 лютого? Одне із завдань цієї галузі: “Підготовка молоді до забезпечення власної безпеки та безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, до служби у Збройних силах та інших військових формуваннях”. Навіть тут соромляться автори документа такого геополітичного поняття, як Україна, є служба у Збройних силах, а чиїх — України, Росії, Нідерландів? — не вказано. Як хочеш, так і розумій. Повністю відсутнє “українознавче спрямування” у таких освітніх галузях, як “Математика” (чому б не згадати визначних українських математиків), “Технології”, “Природознавство”, метою якого є “…формування природничо-наукової компетентності <…> як обов’язкової складової загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу”. Одне слово, виховуймо споживача української землі, природи, хай використовує всі її блага і не дбає про її охорону та майбутнє. Особливо тривожить така освітня галузь, як “Мистецтво”. Здавалося б, це не “Математика” і не “Технології”, хоч тут можна було б надати “українознавчого спрямування”? А дзуськи! Головна спрямованість — виховання космополіта, громадянина Всесвіту. “Основною метою освітньої галузі “Мистецтво” є формування в учнів у процесі сприймання, інтерпретації, оцінювання ними творів мистецтва та провадження практичної діяльності системи ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей як цілісної єдиної основи світогляду, а також здатності до художньо-творчої самореалізації і культурного самовираження”. Ніде в цій галузі не зустрічається поняття “український”, не наголошується на внескові у світову культуру саме української культури. Для чого ж тоді викладати в середній українській (!) школі цю важливу для формування національно свідомого учня галузь? Тут доречно послатися на думку Івана Франка: “Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації”. Вважаю, що ухвалений постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 за №1392 “Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти” суперечить Конституції України, Законові України “Про загальну середню освіту”, освітнім вимогам сучасної школи та є загрозою державності України. Сконцентруватися на конкретних справах Володимир КМЕТИК: — Завдання, яке стоїть перед українською політичною та інтелектуальною елітою, полягає в різкому переході від “плачу Ярославни” до стилю конкретних дій. Невже ми збираємося лише для того, щоб поплакатися одне одному, згаяти час? Частину часу в нас крадуть, частину забирають силою, але найганебніша втрата часу — власна недбалість. Перед українцями дуже великий виклик — виклик новітньої колонізації — економіко-інформаційної. Її мета — знищення українців як етносу, нації. Тому всі наші думки необхідно перевести в практичну площину. Я вважаю, що українська держава виробила певну кількість законів, які дозволяють суспільству захищатися. Відтоді, як в український телеефір імплантовано канал “Інтер”, почалася його “інтеризація”, тобто русифікація, яка нині досягла апогею. Єдиною формою захисту від цього сьогодні є створення робочої групи, можна і в рамках “Просвіти”, яка б щоденно займалася моніторингом інформаційного простору щодо наявності антиукраїнських виступів. Якщо цієї групи не створимо і від її імені не подаватимемо депутатські запити, листи до Президента, до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, то,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин