Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
7 Читацьке віче · “Нація без обличчя, людина без рідної мови — мов квітка без цвіту, зів’яне і засохне на узбіччі цивілізації”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

«Шевченкова криниця випоїла духовно всіх нас»

Слово Просвіти, №11 за 2013 рік

Анна МУКАН Фото Валерія ПОПОВА, прес-центр Інституту філології До Актової зали Червоного корпусу завітали шановні гості урочистого засідання — лауреати Шевченківської премії цього і попередніх років. У президії головував ректор Київського університету акад. Леонід Губерський. “Наш Університет уже 75 років носить ім’я всесвітньо відомого українського пророка. Тому справа честі для нас — достойно вшанувати пам’ять цієї великої Людини”, — відкрив засідання ректор і розповів про масштабну підготовку навчального закладу до святкування 200-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. Леонід Васильович надав слово відомому поету, перекладачу, дійсному члену НАНУ, голові Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Борису Олійнику. “Цьогоріч як ніколи конкуренція була запеклою. З поданих ро- 11 березня в Актовій залі головного корпусу Київського університету відбулося урочисте засідання з нагоди 199-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. біт жодна не була провальною, всі вражали високою якістю. Тому я думаю, що кандидати, які пройшли нинішнє сито, найдостойніші”, — поділився враженнями від роботи в комісії Борис Ілліч. Голова комітету коротко охарактеризував риси творчої натури кожного з трьох лауреатів 2013 року. Так, на його думку, поет Леонід Горлач “виділяється тонким відчуттям музики слова”, “жорсткістю, кутастістю строфи”, “чіткими інвективами, адресованими нашим можновладцям”; художник Петро Печорний — “людина спокійна, яка працює чесно”, “прекрасний науковець”; режисер Дмитро Богомазов — “чудовий театральний педагог і постановник”. “Це люди, з якими можна спокійно йти, не боячись, що хтось із них підступно вистрілить у спину”, — підсумував Борис Олійник. Про непересічне значення Тараса Шевченка для українського мікрота макросвіту розповідав письменник, лауреат Шевченківської премії 1980 року, Герой України Юрій Мушкетик. “Диво дивне, як хлопець із забутого Богом і людьми села, де єдиною книжкою були Четьї Мінеї, а вчителем — диякон-пияк, зміг піднестися до рівня енциклопедистів і перевершити їх”. Письменник глибоко переконаний, що Тарас Шевченко з його нетлінними ідеями був завжди на часі для українців, особливо зараз, коли “дедалі менше в Україні стає українців, коли вона зменшується, як шагренева шкіра, а її мову топчуть недолюдки”. “Шевченкова криниця випоїла духовно всіх нас”, і тому, вважає Юрій Мушкетик, ми маємо сили опиратися наступу на українські святині й боротися за гідне життя на власній Батьківщині. В урочистому концерті взяли участь музичні колективи й співаки Національної заслуженої капели бандуристів України, Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра, Національного академічного народного хору ім. Г. Верьовки, а також ансамбль української народної музики Інституту філології “Роксоланія”. меценатів, корпорації “Оболонь” та фундації ім. І. Багряного (США). Вручатимуть нагороди голова координаційної ради конкурсу, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький, голова наглядової ради конкурсу й голова НСПУ Віктор Баранов, голова журі конкурсу, директор Інституту української мови, доктор філології Павло Гриценко та секретар НСПУ Сергій Грабар. Прес-служба Ліги українських меценатів лі вигубили мільйони невинних людей. Хто вчинив Голодомор-Геноцид і роками замовчував правду про страшну моровицю? Відбувається не так пробудження націоналізму, як всенародного патріотизму. Народ підіймається, годі терпіти гнобителів і мародерів. Фашизм зазнав суду і кари, а більшовицьких катів не торкнувся меч правосуддя. Та скоро наша земля очиститься від зла. Стіймо на сторожі. Ворохобники розперезалися, підступну розпалюють національну ворожнечу. Ось знехтуваний виборцями Царьков з притаманною комуністам фобією назвав “свободівський рух” загрозою, що проникла в парламент. Назвав так не лише тих, хто прихилився до “Свободи”, а й загалом до матінки-України, що вигодувала такого нікчему. Годі терпіти! Учора нас топтали вірні ленінці, сьогодні царькови обпльовують націю. Тому Україна втрачає своє національне обличчя, і ніхто, окрім націоналістів, не зможе відживити його. А нація без обличчя, людина без рідної мови — мов квітка без цвіту, зів’яне і засохне на узбіччі цивілізації.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин