Шевченкіана “І мене в сем’ї великій...” · с. 8сторінка оригіналу ↗
Чотири століття тривалістю дві години
Слово Просвіти, №11 за 2013 рік
Нещодавно Михайло Іллєнко разом із творчою групою розпочав роботу над новим повнометражним кінофільмом за твором Тараса Шевченка. Про те, як просуваються зйомки, розпитуємо режисера
постановника.
Олена ШУЛЬГА
— Михайле Герасимовичу, про що стрічка, над якою Ви працюєте? — Це екранізація вірша Тараса Шевченка “У тієї Ка! терини хата на помості…” Сам вірш невеликий, у ньому дуже скупо і жорстко розпо! відається драматична і вод! ночас романтична історія. Ідеться про часи козаччини. Коли читаєш вірш, стає оче! видно, що його написано у скупій манері лібрето. Текст, невеликий за обсягом (а це 76 рядків), відповідає на за! питання: що трапилося? Уя! вімо глядача, який прийшов на перегляд. Він читає лібре! то, але йому цікаво побачи! ти, як усе відбувалося. Тож коли поставити таке запи! тання, сам собою складаєть! ся сценарій: що це за коза! ки, хто така Катерина, як пе! ретнулися їхні шляхи, що бу! ло до цього, як відбувалися події? Так почали вимальо! вуватися характери. У вірші Шевченка, напи! саному на засланні, згадано народну пісню. До слова, ни! ні вона звучить рідко, і, ма! буть, якби не Шевченко, й зовсім загубилася б у лабі! ринті часу, а поет її увічнив. Ця пісня також лапідарно викладає драму, що відбула! ся. Я дозволив собі зробити біографічний вступ: що це за люди, як вони перетнулися на перехресті життєвої дра! ми. А потім сама собою склалася післямова, яка ся! гає наших днів. Адже сам вірш дуже енергомісткий, він детонував убік передмови, убік післямови. Ось так на! родився повнометражний сценарій на основі невели! кого вірша. — Ви вже відзняли кілька епізодів, чи не так? — Серед відзнятих — фі! нальний епізод. Ми поспіша! ли, бо нам потрібна була зи! ма. Знімали у Музеї народ! ної архітектури та побуту просто неба в Пирогові. Бу! ло два знімальні дні, тепер опрацьовуємо матеріал, триває підготовча робота до наступних зйомок. Стрічка називатиметься “Толока”. Одна з головних тем цієї історії — очікування Катерини на брата, який, як згодом з’ясувалося, їй не брат, а коханий. У вірші не зазначено, скільки часу вона його чекає, — півроку, рік чи більше. У нашому фільмі Ка! терина чекає на коханого 409 років. За цей час відбу! лося дуже багато подій, се! ред них доленосні: війни, ре! волюції, колективізація то! що. І Катеринина хата зазна! вала руйнувань: вона горіла, її затоплювало штучне во! досховище. Щоразу героїні доводилося толокою підні! мати хату з руїн, з попелища, бо вона мала відчинити две! рі коханому, адже впевнена, що він повернеться. З іншо! го боку, вона знає, що їй не уникнути покарання за об! ман. Часи, в які починається дія у фільмі, були безком! промісні. Історія Катерини має трагічний фінал, і сучас! ний глядач може йому зди!
вуватися. Але тоді це було логічно, адже ті часи від! мінні від наших: інші сто! сунки в суспільстві, інші уявлення про цінності. Ма! буть, тоді, коли Україна пе! ребувала в майже безпе! рервних війнах, не було різ! них поглядів на події, багато! вимірність брехні не могла існувати. Тоді було або—або: або сказав правду, або збре! хав; або ти друг, або ворог; або тримаєш слово, або йо! го порушуєш. Це були без! компромісні часи, і нам пот! рібно їх згадати. Я сказав про передмову й післямову, а між ними — іс! торія очікування. Такий сце! нарій, і дуже хочеться, щоб він був сучасною кінемато! графічною “обкладинкою” творчості Тараса Шевченка. Зацікавлення уже зараз відчувається: який вигляд матиме Шевченко на екрані? Адже його творів уже 50 ро! ків не екранізували. Тому за! цікавлення велике — і тих, хто знає й любить Шевченка, і навіть тих, хто великого по! ета знає погано. Фільм на! самперед для тих, хто пере! конаний, що Шевченко — хороший футболіст. Тому ду! же хочеться зробити таку “обкладинку”, щоб вона при! магнітила якнайбільше гля! дачів: сучасну, красиву, кі! ношну. Лунають думки, мовляв, як із такого невеликого вір! ша можна зробити повно! метражне кіно. Я впевнений, що Шевченка не можна ви! мірювати кількістю рядків, бо кожен рядок у нього — коштовний скарб, і не існує, сказати б, критично допус! тимої норми в його екраніза! ції. І потрібно повертати Ве! ликого Кобзаря в наше жит! тя, в наш кінематограф. — Це буде трохи химерне кіно? — Жанр переходить із “Фучжоу” у стрічку “ТойХто! ПройшовКрізьВогонь”, а вже звідти — у “Толоку”. Цей фільм не буде депресивним, а оптимістичним, енергій! ним. Бо нам давно потрібно відмовлятися від депресив! ного кіно і від депресивного ставлення до себе, пора пе! рестати жаліти себе. У філь! мі “ТойХтоПройшовКрізьВо! гонь” це очевидно спрацю! вало. Та й “Фучжоу” глядачі теж зустріли з усмішками. — Що об’єднує ці стрічки, адже їх задумано як триптих? — Їх об’єднує доля укра! їнців, бо в кожному з цих фільмів — історія, як вони розсівалися світами, як по! верталися до генетичної пам’яті, як їх єднає тяжіння до рідної землі. У “Фучжоу” — казкова фабула, у стрічці “ТойХтоПройшовКрізьВо! гонь” фактично легенда. А тут буде свій відтінок, бо Ка! теринине очікування було довгим і непростим. Для того, щоб простежу! валася спільність між стріч! ками, їх об’єднують актори — виконавці ролей. У “Толо! ці” буде Дмитро Лінартович, виконавець головної ролі у фільмі “ТойХтоПройшовКрізь! Вогонь”. Іванка Іллєнко гра! тиме Катерину. Ця роль не! багатослівна. У вірші Шев!
ченка в Катерини 31 слово, іза сценарієм не набагато більше. Богдан Бенюк, який у “Фучжоу” мав стосунки з блискавкою, гратиме Вінні! Пуха Ламанчеського. Персо! наж Бенюка полює на блис! кавку, бо він нею підживлю! ється. — У “Фучжоу” блискавка полювала на Бенюково го персонажа… — А тут він уже навчився і полюватиме на блискавку. — Бенюка у другому фільмі не було. — Він був у стрічці “Сьо! мий маршрут”, що так само про українців, яких розкида! ло світами. Тут варто зазна! чити, що я поєдную однією ідеєю не три, а чотири філь! ми. Вони всі з різних епох, але мають спільний стри! жень, тому їх варто розгля! дати в єдності. — А ваша творча група також перейшла з картини “ТойХтоПройшовКрізьВогонь”? — Група теж має схиль! ність до “спадковості”. У “То! лоці” працює оператор!по! становник Олександр Криш! талович, що знімав “Той! ХтоПройшовКрізьВогонь”, і Роман Адамович, художник! постановник, із яким ми пра! цювали в попередньому фільмі. Щоправда, над цією картиною працюватимуть двоє художників!постанов! ників, бо тут дуже великий обсяг роботи — події розви! ваються впродовж 409 років. Тобто чотири століття в нас триватимуть дві години. Кіно має особливі стосунки з ка! тегорією часу. В кінемато! графі часом можна маніпу! лювати — розтягувати чи стискувати. — Раз Ви почали знімати, то гроші є. Чи задоволені тим, як відбувається фінансування? — Відбувся конкурс, у якому брав участь наш сце! нарій. Проект виробництва було затверджено. Конкурс організовує Державне аген! тство України з питань кіно, в регламенті якого прописано, що половина грошей на ви! робництво фільму повинна бути недержавною. Тому нас підтримує фонд “Велика ро! дина”. Він має велику прог! раму щодо творчості Тараса Шевченка, і цей фільм заці! кавив його. Тож ми оформи! ли стосунки. Без цього Дер! жкіно не має змоги запусти! ти виробництво. — Чи встигнете закінчити фільм до 200
річчя з дня народження Великого Кобзаря? — Сподіваємося, що форс!мажорів не буде, і ми закінчимо стрічку вчасно, а це цілком реально. Основну частину зніматимемо влітку. А загалом часу в нас небага! то, тому не можемо дозво! лити собі тривалі паузи. Добре усвідомлюємо, що глядач чекає, ми йому по! трібні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
