Незабутні · “Перед лицем такого народу не сміємо жити впівдуші, працювати впівсили, говорити впівслова”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Поет живе у пам’яті народній
Слово Просвіти, №11 за 2014 рік
Любов СНІСАР, голова фонду Володимира Затуливітра, фото Олександра КОВАЛЕНКА
Останнього дня цієї зими слобожанці засвітили свічку пам’яті перед іконою Охтирської Божої Матері в Літературному музеї Володимира Затуливітра у школі села Яблучне Великописарівського району, відкритого на честь 70-річчя від дня народження поета. Власне, ювілейні заходи почалися ще 27 лютого в Сумах, де Володимир Затуливітер закінчив Педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка, а після служби в армії 13 років працював у редакції обласної газети. Саме на будинку редакції у центрі міста й відкрили меморіальну дошку поету (ініціатива Олександра Вертіля, голови Сумської НСП, коштом НСПУ та друзів Затуливітра). А в обласній бібліотеці відбувся літературний вечір-портрет. Його ведучий, голова Київської організації Спілки письменників Михайло Сидоржевський подякував друзям і землякам поета, які зібралися, щоб згадати свого дорогого товариша й видатного українського поета. Заслужена артистка Сумського муздрамтеатру Алла Ластовецька чудово прочитала поезії Володимира Затуливітра. А 28 лютого у Яблучному ся яло ясне й тепле сонце, — саме небо вітало наше свято. На урочистому відкритті меморіальної дошки Володимиру Затуливітру, установленої на фасаді Яблучненської школи, всі підтримали пропозицію голови сільської ради М. Я. Гавриленка та голови райради В. Д. Гонтаренка присвоїти школі ім’я Поета. Сусід Затуливітрів Г. В. Дорошенко, давній друг Фонду і шанувальник поезії Володимира Затуливітра, підкреслив значення для держави розвитку української культури; сказав, що радий цим літературним заходам, які відбуваються нині у рідному селі; просив не забувати поетової думки, викарбуваної на меморіальній дошці: “Моїм словам ще так багато справ”…
Сільський голова М. Я. Гавриленко, перерізавши стрічку, запросив гостей до музею. Він разом із директором школи Л. В. Ковакою доклали чимало зусиль, щоб облаштувати приміщення. Шафи й вітрини для музею закупив Г. В. Дорошенко. Музей заснований ще 2003 року, відразу після загибелі поета в бучацькій хаті, де він жив. Сьогодні після двох пожеж і експонування у столичних музеях він відкрився у рідному селі. Його схвалили письменники з Києва, Сум, Харкова. Адже в експозиції представлено понад 500 одиниць зберігання, із них — 33 меморіальні речі; особисті документи Поета, рукописи, листи, книжки, багато подарунків, які дарували музею протягом 11 років його існування, багато фото різних періодів життя Поета. І все це оживлене барвистими рідними рушниками, вишитими й тканими, а найбільшу увагу присутніх привернув авторський рушник Людмили Клюй за мотивами поезій Володимира Затуливітра. Багато тут і журналів, газет із публіцистикою Поета, як ось це інтерв’ю 1993 року “Болить Україна”: — Найзлішою людина стає тоді, коли вражено її амбіції. Як я вже казав, російська культура виросла на українському підґрунті. Змиритися з тим, що тепер це родюче поле відрізано нашим сусідам, у силу імперського мислення, страшенно важко. Відтак те, що культуру необхідно плекати. Держава повинна виступати головним її дбайливцем, не вважаючи, проте, літературу і мистецтво своєю власністю, з якою можна робити все, що заманеться. Культура завжди насамперед національна. Без цього годі й мріяти про по-
“Поезія — дуже делікатна особа. Фактом свого існування вона застерігає від втрати совісті, корозії національної свідомості. А нинішня Україна — наче розжарений вулкан. Просто ми цього ще сповна не усвідомлюємо, бо більш-менш спокійно дійшли до самісінького кратера. Активізація суспільного безладдя може призвести до трагедії, спад його — гарантія початку процвітання нації”, — так писав Володимир Затуливітер (1944—2003) іще 1993 року у журналі “Українська культура”.
вноцінну державність, досконале суспільство. — Інтелігенція не є прошарком. Це — душа нації. Її формує сім’я, держава, історія, усе залежить від особистості. Гарним подарунком до ювілею було відкриття Літературної студії імені Володимира Затуливітра у Великій Писарівці з ініціативи двох поетес: Ольги Котельнікової та її доньки Ірини Бережної, про що сповістила районна газета “Ворскла”, де не раз публікували їхні вірші, присвячені земляку. На Перших Яблучненських читаннях пам’яті Володимира Затуливітра, які провів київський поет Станіслав Бондаренко, Ольга Максимівна та її студійці читали свої твори. Найбільше порадував виступ школярів: Даші Будник, Віки Жадан, Тані Затуливітер, Олексія Коваленка, Тані Силіної. У залі були присутні однокласники Володимира Івановича та родичі: рідна сестра Ніна Іванівна, двоюрідний брат Микола Коваленко з сім’єю та старенька няня маленького Володі Павлюк Марія Сергіївна. Виступати вони соромились, але допомагали і в облаштуванні музею, й тепло зустрічали гостей у себе вдома. Від Літературно-мистецького фонду Володимира Затуливітра всі одержали в подарунок його збірники поезії. Найбільше книжок подарували школі Фонд, Спілка письменників і поети зі Слобожанщини. “Душа, не навчена боліти, — сліпа. Коли ж вона прозріла, мусить гостро й далеко — від найглибшої давнини аж поза завтрашні обрії, від тоненького всевитривалого корінчика озимини до виваженого руху космонавта в зоряних висях — бачити все диво історії нашого народу, величного своєю звитягою, завзяттям і невичерпною снагою. Перед лицем такого народу не маємо права на жодну поблажку чи скидку на молодість, недосвідченість і т. п., не сміємо жити впівдуші, працювати впівсили, говорити впівслова”, — так говорив Володимир Затуливітер. Навчаймося любові й гідності у нашого поета. P. S. Музей Літератури Канівщини теж провів літературне свято поезії Володимира Затуливітра у Канівському училищі культури.
Учні Яблучненської школи з директором Лідією Володимирівною Ковакою читають вірші земляка. На сцені бачимо частину книжок, подарованих школі, та “Шевченкову зоряну рудню”, опубліковану напередодні у “Слові Просвіти”
ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2014 ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 1 4 Вартість передплати Вартість передплати (з доставкою і поштовими витратами): (з доставкою і поштовими витратами):
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
