Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Українська пісня, рідна мова дають наснагу до подальшої творчості”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Підтримуємо славні традиції

Слово Просвіти, №11 за 2017 рік

Марія ГЕВ, викладач Львівської державної хорової школи “Дударик” 2011 року я працювала вчителем Радехівської школи мистецтві розпочала мистецьке дослідження “Хорова культура Радехівщини за період 1945—2011 рр.”. У цій науковій праці описувала діяльність хорових колективів регіону і, зокрема, хору “Просвіта”. За дорученням директора колективу Юрія Сухара мені випало ним керувати. Свою пошукову наукову діяльність поєднувала з диригентською, концертною практикою. Вивчення історії хорової культури Радехівщини допомогло усвідомити мету і специфіку роботи і професійно влитися у склад колективу. Історія колективу сягає в далеке минуле, саме в той час, коли засновувалися читальні “Просвіти” в повітах і селах (починаючи з 1868 року). У статуті “Просвіти”, затвердженому 1913 року, зазначено: “Ціллю товариства є просвіта і піднесення культури та добробуту українського народу у всіх його верствах і напрямках життя. Для досягнення цієї мети товариству допоможуть такі засоби, як влаштування публічних лекцій і викладів, літературно музичних про дукцій, концертів, аматорських вистав театральних, — взагалі плекання музики та співу, ведення людового театру та кінотеатру” (“Нариси історії “Просвіти”, ред. І. Мельник. — Львів—Краків— Париж: Просвіта, 1993. — С. 186). Починаючи з моменту становлення новітньої незалежної України 1996 року, хор учителів “Просвіта” продовжив традиції просвітянської хорової діяльності. Колектив організовано при “Просвіті”, а його учасники — вчителі музики міста Радехова і сіл району. Лейтмотивом концертного святкування 20 ліття хору стала саме постать Учителя в житті кожної людини. Від наставника залежить прихильність і любов учня до обраної справи. Незмінним диригентом хору “Просвіта” є Людмила Сухар. Людмила Сухар — подвижник хорового мистецтва на Радехівщині. Народилася 27 вересня 1954 року у селі Ворохта Яремчанського району Івано Франківської області в сім’ї будівельників залізничних мостів. Родина часто переїжджала, мандруючи переважно західно карпатськими територіями, тому Людмила Сухар мала можливість знайомитися з пісенним фольклором різних місцевостей. Згодом осіли в Самборі. Музичну освіту здобула в Самбірській музичній школі (клас скрипки), Дрогобицькому державному музичному училищі (спеціальність “Хорове диригування”), Українському католицькому університеті та Львівській музичній академії ім. М. Лисенка (спеціальність “Музичне мистецтво”). 20 років Людмила Сухар пропрацювала у Радехівській дитячій музичній школі, викладаю чи сольфеджіо, музично теоретичні дисципліни та керуючи дитячим хоровим колективом. За цей час організувала дитячі та учительські хори в Радехівських ЗОШ №2, №3. Керує Марійською Дружиною, яку започаткувала 1991 року разом із церквою Святого Миколая міста Радехова. Людмила Іванівна співала у хоровій капелі вчителів Радехівської ДМШ, часто виступала як солістка капели. Вже з 1994 року Людмила Сухар працює в Радехівській районній школі мистецтв. Вона активно займається катехізацією молоді, веде музично просвітницьку діяльність серед парафіян деканату, входить до редколегії деканатської газети “Слово”. Людмила Сухар ще й музичний упорядник фольклорної збірки “Гаївки Радехівщини” (2004), мистецьких книг про Ігоря Білозіра та його творчість “Пам’яті друга” (2005), “Слід на землі” (2010), співавтор підручників з українознавства (2007). У її творчому доробку є методична розробка “Робота з дітьми дошкільного віку у студіях “Малюк” і “Горішок” Радехівської районної школи мистецтв (методичні по ради “Виховання у першокласників музичного слуху в ранньому шкільному віці (7 10 років)”, “Музичні ігри”, “Сольфеджування на уроках музики”). За свою мистецьку працю вона нагороджена дипломами. Багато її учнів обрали мистецтво професією і справою життя. Так, Вікторія Старунчак (Шавалюк), учениця Людмили Сухар, у 2004—2008 роках продовжила справу своєї вчительки і стала за диригентський пульт хору “Просвіта”. Під її керівництвом колектив 2007 року отримав по чесне звання “народний”. Свою “вчительську просвітянську родину” із 20 літнім ювілеєм Вікторія вітала разом із народним вокальним гуртом “Ґердан” (м. Миколаїв), який тепер очолює. Музичним подарунком звучали українські народні пісні в сучасному аранжуванні. На той час, коли я стала диригентом народного хору “Просвіта”, колектив уже мав численні здобутки: величезну хорову бібліотеку, численні концертні програми, гастрольні тури, записані компакт диски хорової музики “Благослови нас, Боже” (2007), “Взиватиму всім серцем…” (2009), “Радуйся, Миколаю” (2010), “Акафіст до Святого отця Миколая” (2010), був лауреатом обласних та всеукраїнських мистецьких конкурсів фестивалів (“Співоча освітянська родина”, “Відлуння”, “Велика коляда”, “Різдвяна зірка”, “Камертон”, “Мамина світлиця”, “Пшеничне перевесло” та ін.). Репертуар “Просвіти” дуже об’ємний і різноманітний. Це духовна музика, народні композиції, твори європейських класиків, сучасна українська та світова музика. Великим творчим досвідом стало вивчення хором моїх авторських композицій та обробок. Адже чути свою музику і мати можливість експериментувати хоровими звуковими барвами — це, напевно, найбільше щастя для автора. На ювілейному святкуванні для бібліотеки хору “Просвіта” я презентувала частину свого творчого доробку: поетичні книжки та нотні збірники авторських творів. А у вокальному дуеті з Наталією Подобівською (вчителем НВК села Гірське Миколаївського р ну) ми вітали хористів просвітян авторськими піснями “Молитва душі” та “Ой піду до криниці”. Кожен із диригентів мав можливість знову стати за диригентський пульт. Для святкового виступу хор підготував концертну програму, в яку ввійшли твори: “Благослови, душе моя, Господа” К. Стеценка, “Ой там скраю зруба” (обр. В. Гущака), “Гуцулка Ксеня” Є. Козака, “Коломийка” з опери Ю. Мейтуса “Украдене щастя”, “Колискова” (сл. і муз. М. Гев), “Якби я мала крила орлині” (обр. О. Токар), “Молитва за Вітчизну” М. Фоменка. Глядачі захоплено вслухалися в різноманітні темброві барви, широку динамічну палітру, чистоту інтонування. Незмінна ведуча концертних програм Світлана Єрмілова май Концертний зал Радехівської районної школи мистецтв зібрав поціновувачів хорового мистецтва на святі 20-ліття народного хору вчителів “Просвіта” Радехівського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин