“Бути дитиною, бути людиною…” · 8 Поетичний автограф · с. 8сторінка оригіналу ↗
«Уже пнуться
Слово Просвіти, №11 за 2017 рік
У березні літературне об’єднання “Радосинь”, яке очолює знаний письменник і педагог Дмитро Чередниченко, відзначає своє двадцятип’ятиліття. Цей творчий колектив — своєрідна Мала спілка письменників, літературний інститут, з якого вийшло немало поетів і прозаїків, непересічна спільнота з цікавими традиціями й набутками. Заняття і мистецькі заходи “Радосині” відвідують не лише кияни, а й аматори з Київщини та інших областей України. До ювілею студійці підготували чудову колективну збірку, яка вийшла у видавництві “Український письменник”. “Слово Просвіти” вітає з визначною подією радосинців та їхнього славного керівника й надає їм слово.
по-домашньому теплою була наша творча розмова: хтось записував, хтось слухав виступи, інший готувався до свого. Черга дійшла й до мене. Я добре пам’ятаю, що читала тоді, як хвилювалась, і які слова адресував мені шановний Дмитро Семенович. Можливо, саме тоді відчула всю значущість мого ще такого несмілого Слова, яке вже кликало до нових висот. Час невблаганно спішить, готує нам нові сходинки для пошуків і відкриттів. І нині, коли оглядаєшся на пройдений шлях, мимоволі згадуєш саме ці перші незабутні кроки, завдячуєш тим, хто повірив тоді тобі. І за це все я безмежно вдячна нашій “Радосині”.
Тетяна ЛЕМЕШКО
Олена ПЛАВЕНЧУК
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО
*** Якщо ти опинишся поміж пташиною, що понад морем усе виграва, — яким пожаданням сповниться враз твоя голова? Бути дитиною, бути людиною.
Якщо тебе кинуть поміж злочинців,
жадання яке тебе враз осява, коли від усього, що бачиш, йде обертом голова? Бути дитиною, бути людиною.
Якщо ти прокинешся поміж свинотою — рило мурзате спину твою підрива — що забажаєш ти, любий мій голубе, які ти промовиш найперші слова? Бути дитиною, бути людиною…
Валентина АНТОНЮК
*** Заквітли луки. Коники хрестили навскіс Білі, розстелені по луках Сувої полотна — Залежаного в скрині Віна моєї баби. Нашого роду діти Училися ходити Стежками з полотна, Тримаючись за квіти.
Юрій БАБЕНКО
*** Не стріляй у Пісню, Їй понад тисячу років. І грози пекельні Не втяли Її крил орлиних. Не цілься у Слово, Життєдайне Воно й цілюще, Ніби фенікс, воскресне, Наче сонце, дорогу осяє. Не чигай на Душу, Згинеш ти, вороже лютий. Доки світ не минеться — Житиме Україна.
Ярослава БАБИЧ
*** Де під небом далеко Спить холодна трава, Срібні зорі лелека У криницю хова. Ніч ляга на дерева, Як на воду туман. Білі гуси із неба Упадуть на лиман. Ґелґотатимуть гірко — Я спитати боюсь — Про загублену зірку, Чи про долю чиюсь. У криниці на денці Де шукати її?.. Заберіть моє серце На крилята свої.
“Щоб одна душа митця озвалася до іншої” Хто хоч раз завітав до літературного об’єднання “Радосинь”, що діє при Національній спілці письменників України, неодмінно протопче туди стежку. Кожен захоче зігрітися біля духовної ватри, яку запалив видатний письменник, мистецтвознавець, учитель з чуйним серцем і світлою душею — Дмитро Семенович Чередниченко. Його заповітна мета: “Щоб одна душа митця озвалася до іншої”. Тож поспішають до радосинської родини люди різного віку і професій з багатьох куточків України. Гуртує людей рідне українське Слово. Перше засідання “Радосині” відбулося в березні 1992 року. Спочатку це була студія, а потім радосинців почали приймати до Спілки письменників і студію перейменували на об’єднання, щоб могли творчо спілкуватись і юні, й маститі. Дмитро Семенович підтримав і благословив у літературу чимало талантів. Зокрема і висвітленням їхніх творів у щомісячній газеті “Жива вода”, головним редактором якої був понад десять років. Чередниченко відредагував більше трьохсот видань своїх вихованців. Упорядкував антологію “Радосинь”, до якої увійшли твори 172-х авторів, дитячі альманахи “Сонячна мальвія-1”, “Сонячна мальвія-2” і збірки поезії та прози “Радосинь-20” і “Радосинь-23”. Радосинці беруть активну участь у різних громадських та культурних заходах. Це виступи в школах, інститутах, проведення творчих вечорів (радосинські читання), публікації в періодиці. Понад сімдесят вихованців Дмитра Семеновича стали членами Національної спілки письменників України. Серед них такі знані письменники, як Адлер Королів, Михайло Горловий, Григорій Іваненко, Сергій Цушко, Іван Донич, Катерина Міщук, Анна Багряна, Дмитро Чистяк, Ярослава Шекера, Тетяна Винник, Наталя Любиченко та багато інших. Навідувалися до об’єднання й почесні гості — відомі письменники. Скажімо, виступали у нас світлої пам’яті Дмитро Білоус, Дмитро Онкович, Віктор Баранов, Микола Шудря і нині сущі Петро Засенко, Ярослава Павличко, Галина Кирпа, Василь Шкляр, Микола Литвин, Наталка Поклад, Надія Кир’ян, Оксана Шалак. Не забуваємо ми своїх колег, які відійшли за межу. З нами лишаються й нині Марія Губко, Володимир Кузьмич, Петро Король, Євген Чередниченко, Іван Складаний, Іван Літош, Євген Дорошкевич, Олексій Губко, Юрій Ряст, Лідія Новикова, Мирослава Біндас. Для Дмитра Чередниченка не буває чужої біди. Завжди вислухає, допомо-
Як до рідного дому Щомісяця відвідуючи заняття “Радосині”, я навчилася розуміти справжню образність живого поетичного слова. Ловила кожне слово Дмитра Чередниченка, бо воно виважене, доречне, влучне, видобуте з глибин народного світогляду. А найбільше мені подобалося спостерігати за виразом його очей, коли студійці читали свої вірші. Коли поезії йому подобались, очі Вчителя сяяли, як у дитини: кажучи його словами, в тому погляді можна було побачити “сонячного зайчика від росинки”. О, як він уміє радіти успіхам інших! Коли ж звучали недолугі рядки, він терпляче вислуховував, та вже з виразу його обличчя можна було зробити висновок про літературний рівень прочитаного. Коли Дмитро Семенович розповідав про українсько-литовські зв’язки чи про своїх земляків і зачаровану Рось, ми слухали, як заворожені. І вчилися: усе у нього — і людина, і час — від своєї рідної землі. Мені він видається то Кобзарем, то мудрим далекоглядним волхвом, який роздаровує поради, або досвідченим птахом, який наставляє на шлях істинний своїх ще неоперених пташенят. І досі хочеться приходити в “Радосинь” як до рідного дому, де тебе вислухають, озвуться добрим словом, порадіють твоїм успіхам і розділять твою скорботу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
