Прем’єра · “Гіркі жнива” вирвалися в лідери українського кінопрокату навіть за відсутності будь-якої позитивної реклами”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
На косовиці «Гірких жнив»
Слово Просвіти, №11 за 2017 рік
Наталія ДЗЮБЕНКО1МЕЙС
The Hollywood Reporter, The Irish Times, The Northwest Indiana Times, San Francisco Gate, National Review, Sidney Morning Herald — далеко неповний перелік західних видань, які не пошкодували своїх шпальт для розгрому цієї стрічки. Переповнені огульною критикою і українські видання, які витратили чимало зусиль та часу, щоб до нести і навіть “творчо” розвинути думку західних фахівців. Усе з єдиною метою — поховати у зародку в українського глядача навіть думку переглянути картину, самостійно скласти свою оцінку. Скрізь категоричні висновки, безапеляційні присуди на кшталт того, що тема Голодомору взагалі не підйомна і нецікава для кіномистецтва. Та й саме висвітлення такої дискусійної проблематики небажане, бо жне доведено, що Голодомор мав місце, як зумисний, рукотворний. Як протиукраїнський геноцид. І що вже дивуватися, що Росія відмовилася від прокату такого “антихудожнього”, “неправдивого”, “антисемітського” кіна. Навіть спробу попереднього перегляду там брутально зірвали “обурені” народні маси, які, щоправда, його не бачили, але вже склали свою думку. Так звані “активісти” за півгодини до показу фільму роз клали просто під українським прапором біля входу в московський український центр кістки і свинячу голову, і розвісили плакат із написом “Міф про Голодомор — брехня і танець на кістках”. І все ж. “Нехарактерно і малоймовірно, але лишається фактом, “Гіркі жнива” в топі за відвідуваністю та касовими зборами в Україні”, — можна прочитати на сайтах, що відстежують фінансові збори зарубіжних фільмів у кінотеатрах України. “Гіркі жнива” дивним чином вирвалися в лідери українського кінопрокату навіть за від сутності будь якої позитивної реклами. З’ясувалося, що свідомістю українців нині не так то й легко маніпулювати. І навіть такий неймовірний, практично ще небачений у нашій новітній історії розгром кінострічки, не відбив бажання українців самостійно з’ясувати, що ж так роздратувало наших і зарубіжних інтелектуалів, які гучно і настійно радять “виходити за рамки замкненого кола національної віктимізації та ексклюзивної колективної трав ми і таким чином інтегруватися в ширший інтернаціональний контекст” (Станіслав Медзелев ський). Глядач, на щастя, не думав про “інтернаціоналізацію віктимізації”, коли голосував своїми кревними. І не пошкодував. Я сама свідок, як молодь ви ходила з кінотеатру — схвильована, зі сльозами на очах. Уже не кажучи про людей старшого віку, які не так часто й ходять у нинішні кінотеатри. “Я сьогодні дивився “Гіркі жнива”. Чудова поема в дусі укра1 їнського романтизму. Може, неук1 раїнці в Україні шукають мистець1 ких кульбітів? Але їм не болить. То1 му для них ближче Кафка. А в мене півродини вимерло, а тата Івана Несторовича Петранюка хотіли з’їсти! Напали в потязі між вагона1 ми. Батько одного скинув під коле1 са… Я плачу. Це витончене мистец1 тво… А цим критикам… Їм і Шев1 ченко насправді нецікавий. Вони його не читають. Ця війна триває і триватиме… Це тривають наші гір1 кі жнива”, — пише у Фейсбуку ак1 тор і режисер Володимир Петра1 нюк. А Алла Багірова зауважує: “Ая знаю, чому така навала критики. Ви подивіться телебачення, поди1 віться новітній кінематограф —
всюди насилля, кров і сльози. Піс1 ля цього всього світ сприймається винятково в п’ятистах відтінках сі1 рого — ближче до чорного. А “Гіркі жнива” — повна протилежність. Горе не подається у вигляді карми, яку одвіку несе народ і під яким втрачає свою ідентичність. Навпа1 ки. В оцих вишиванках, гарних і світлих людях живе нескореність і зневага до варварів, які нівечать їх1 ню землю. Після перегляду фільму не виникає відчуття безнадії. Нав1 паки, ти виходиш із зали не згор1 блений від принижень, а гордий і впевнений, що буде краще. Воро1 гам України такий фільм не потрі1 бен, із ним тане комплекс меншо1 вартості. У кого совість жива і хто ще здатний щось зіставляти, аналі1 зувати, той відкидає погрішності стрічки, вбачаючи основне”. Це найхарактерніші висловлювання на мій короткий пост в Інтернеті. А ще повідомляють звідусіль про пере1 повнені глядацькі зали, про те, що фільм щиро зворушує, будить. “Фільм наповнює, заповнює, переповнює глядача ущерть — кра1 сою, кольором, горем і радістю, ві1 рою і любов’ю, боротьбою і свобо1
дою. Вивертає. Вивергає. Перевер1 тає. Розвиднює. Змушує мислити і переживати”. Хочу сказати кожно1 му українцеві: ІДИ І ДИВИСЬ!”, — це письменник Роман Кухарук на сайті “Літературного форуму”. Написали і такі, які чесно виз( нали, що їм страшно йти на цей фільм. І я їх розумію, бо сама неа( бияк переймалася, заходячи до кі( нозалу. Просто наважитися на пе( регляд непросто. Тож велика шана творцям фільму, які взялися за цю тему. У даному випадку немає ве( ликої честі, щоб підтакувати різ( ним “підголоскам”, а треба набра( тися мужності захистити те справжнє, що поки що у нас є. Бу( де час — поставлять інші, сильні( ші, могутніші фільми, в яких сві( тові відкриють страшну правду Голодомору в усій його масштаб( ності, та все ж саме цей фільм, поставлений групою канадців ук( раїнського походження: режисером Джорджом Менделюком, сцена( ристом Річардом Бачинським(Гу( вером і продюсером Яном Ігнато( вичем, завжди буде одним із пер( ших зарубіжних художніх фільмів про українську трагедію, які до( торкнулися людських сердець. Сьогодні “Гіркі жнива” зібрали гіркий урожай критичних стріл. Серед них є такі, що не можуть не викликати обурення. Як, наприклад, звинувачення в антисемітизмі. І навіть не приглядайтеся! Не шукайте. Є там, звісно, образ Лазаря Кагановича, але його поява вмотивована і доцільна, як одного з найлиховісніших катів українського народу. А поза тим — де і що нашкребли лукаві кінокритики? Цей закид несправедливий, брутальний, але як заперечити те, чого насправді нема? Як і про що сперечатися? А ще виведено образи чепурних українок, ставних юнаків українського села. Комусь не подобається, що вони надто ошатні, надто чистенькі. То погляньте на світлини, які ще зберігаються в українських родинах. Ми нині тішимося різноманіттям і багатством українських вишиванок, які стрімко увійшли в моду. Та ми ще навіть близько не наблизилися до тих високих зразків майстерності і глибин, які нам залишили у спадок наші предки у своїх творах. Не відновили наші народні традиції, звичаї, наші пісні. Наше Слово у всій його первозданності й чистоті. Комусь хочеться бачити українців голими, босими, неодмінно у брудному лахмітті? Незважаючи на історичну правду, на народну пам’ять. У росіян — це вияв задавненої хвороби імперського шовінізму, у європейців — ситої зверхності. І яка вже тут толерантність і демократія? Це не означає, що у фільмі нема недоліків. У інший час, в іншій си( туації можна було б поговорити про сюжетні нестиковки або про занадто схематичні образи. На вибір. Щоправда, враховуючи, що мистецький смак — субстанція делікатна і вкрай суб’єктивна. Нема меж прагненню до доскона( лості. Але, наголошую, — погово( рити, обговорити, а не влаштову( вати судилище, побиття камін( ням. Бо ж не про мистецькі хиби насправді йдеться. На фільм іде політична атака на знищення. І в цьому чітко проглядається задія( ність арсеналу російської інформа( ційної мілітарної машини проти України. А те, що такий арсенал використовують вітчизняні кінок( ритики й інтелектуали демокра( тичного Заходу, не може, м’яко кажучи, не дивувати. Адже заки( ди і звинувачення, які висувають проти цього фільму, стосуються далеко не мистецьких прийомів чи зображальних засобів. Йдеться зовсім не про мистецтво. У центрі кінотвору “Гіркі жнива” — романтична історія ко( хання, така візія для багатьох кі( нокритиків чомусь неприйнятна. Не зупинятимусь детально на ни( щівній критиці саме такої сю( жетної канви, бо ж на думку бага( тьох вона тут узагалі зайва, над( то мелодраматична, романтична тощо. Бачте, заважає показати історію вимирання цілих сіл, хуто( рів, а очікувалася розлога і гнітюча панорама суцільного мороку, в яко( му навік покірно зникають україн( ці й Україна. Без боротьби, без опору. Та зауважу, що в світовій культурі цей прийом використову( ють ще з давніх часів. Ми говоримо про Трою, а згадуємо Париса і прекрасну Єлену, історія станов( лення Риму ніяк не обходиться без романтичної історії Антонія і Кле( опатри, практично в центрі кож( ного більш(менш вартісного мис( тецького твору — людські історії, висвітлення вічних цінностей, се( ред яких найвищою, найбільш жи( вотворящою є людська любов. Са( ме вона — любов до дітей, до бать( ків, до родини, до коханих, до землі і була тим єдиним джерелом сили, яка дозволила українському народу вижити в часи лихоліття у 30 ро( ках минулого століття. Любов піднімала чоловіків на боротьбу, а жінок штовхала на немислимі про( яви жертовності. У цьому фільмі це Наталка, котра, намагаючись врятувати своїм рідним життя, на колінах вимиє своєму кату ноги, витре їх власним волоссям. Моторошний парафраз з євангельським сюжетом, навіть принесе йому святиню свого села — ікону Юрія Змієборця, вважаючи, що вона справжня. Критики закидають, що Кольцов надто схематичний, виписаний лише чорною фарбою. Навряд чи все так просто. Звироднілий маніяк усе ж носить у душі темний страх перед образом власної матері, якої він зрікся. Чи закатував… Це — за кадром. Глядачеві залишається само му домислити його історію. Безбатченка, моральної потвори. Тут, у цьому фільмі його вдається знищити, але скільки їх, таких Кольцових, ще залишаються за кадром, керовані ще одним лиховісним персонажем цього твору — Сталіним. Критикам і він у цьому фільмі зайвий, неприйнятний… Але ж, даруйте, це контра пункт не лише цього твору, а й усієї трагічної, жахливої історії, сконденсованої у два слова — геноцид, Голодомор. І ми добре усвідомлюємо, скільки попереду ще смертей, горя. Скільки ще смертних боїв попереду… Зазначимо принагідно чудову гру англійських акторів Макса Айронса і Саманти Баркс, що зіграли молодого художника Юрія
“Таке кіно ніколи не сподобається масовому глядачу. І ніколи не “продасть” Україну масовому глядачу”, — так висловився про майбутнє канадського фільму “Гіркі жнива” блогер Сергій Фурса. Цей присуд розділили з ним чимало західних критиків, у яких ця стрічка викликала небувалу інтелектуальну істерику. Фільм звинуватили у непатріотизмі, перекрученні фактів, антисемітизмі, антихудожності, і навіть напророкували повний та безславний крах самій темі Голодомору в українському та світовому кінематографі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
