Театр · “Сьогодні класичні речі переосмислюють і сприймають по-новому”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ББооггддаанн ББЕЕН НЮ ЮКК.. Нова роль — нові можливості
Слово Просвіти, №11 за 2017 рік
— Вистава “Сто тисяч” представлена у репертуарі Київського академічного драматичного театру на Подолі. Але до цього була ще одна постановка цієї п’єси за Вашою участю. — У 90 ті роки минулого століття цю виставу поставив у Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка Володимир Опанасенко. Він запропонував мені зіграти Калитку, і я погодився. Вважаю цю виставу подарунком долі. Вийшла досить цікава постановка. У ній грали знані українські актори Віталій Розстальний, Василь Мазур, Олексій Пєтухов, Ніна Гіляров ська. Образ Калитки мені по особливому близький. Із дитинства здавалося, що це єдиний живий персонаж у п’єсі. Пам’ятаю, ще в школі говорили, що це негатив ний персонаж. Я ніколи з цим не погоджувався. Насправді в його характері є навіть шляхетні риси. Інша річ, що він піддався на спокусу заробити гроші нечесним шляхом, а це вже недобре. У наш час теж дуже багато хто піддається на таку спокусу, які це може мати наслідки, видно з вистави. Я люблю Калитку, як і всіх інших своїх героїв, намагаюся знайти в них позитивні риси. Змінювався я, змінювався і мій герой, набирав життєвого досвіду і розуму, відкривав для глядачів нові горизонти. Виставу добре приймали не лише в Україні, а й за кордоном. Неодноразово доводилося чути, що спектакль “Сто тисяч” європейський за духом. — Але вистава зникла з афіш Театру ім. І. Франка? — Богдан Ступка, який на той час був художнім керівником театру, вирішив, що спектакль морально застарів. Отож на кілька років Калитка зробив паузу. Минув час і вже художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі Віталій Малахов вирішив поставити цю п’єсу на сцені свого театру. А мені запропонував грати в ній головну роль. Я з радістю погодився. Звичайно, це вже зовсім інша вистава, адже кожен актор додає у неї щось своє, інакше трактує образи. Але вона так само популярна. — Яке місце у Вашій творчості посідає українська класика? — Одне з центральних. Пригадую початок 80 х років. Тоді на сцені театру ім. І. Франка відбулася прем’єра вистави “Загибель ескадри” за Олександром Корнійчуком, де я грав Юнгу. Цей твір не витримав перевірку ча
В основі вистави п’єса сучасного драматурга, прозаїка та театрального діяча Лукаса Барфуса, який народився 1971 року в Швейцарії. Сьогодні це один із найвідоміших німецькомовних авторів, чиї твори представлені у театрах багатьох країн. А сам письменник — лауреат численних міжнародних літературних, культурних та мистецьких премій. Уже сама назва п’єси “Подорож Аліси до Швейцарії” викликає у багатьох глядачів асоціації з широковідомими казками Льюїса Керрола “Аліса в країні чудес” та “Аліса в задзеркаллі”. Але якщо у Керрола маленька героїня через яскраву парадоксальну метафору пізнає, відкриває для себе новий світ дорослих, то Аліса Барфуса стоїть на межі іншої сторони задзеркалля — поступового переходу туди, звідки немає вороття. Головне питання, на яке намагається відповісти автор п’єси,
сом, ми вже по іншому дивимося на ті історичні події. А тоді я її вважав класикою нашого театру. Потім були ролі Павлика (“Фараони” О. Коломійця), Лаву ра (“Конотопська відьма” Б. Жолдака), Евріала та Охріма (“Енеїда” І. Котляревського), Того, що греблі рве (“Лісова пісня” Лесі Українки), Юрковича (“Талан” М. Старицького) та інші. Також часто грав у фільмах, створених за творами української літератури. Однак у кіно актор дуже залежить від режисера та оператора, ав театрі має необмежені можливості для виявлення свого таланту, особливо коли вистава довго йде на сцені. — За багато років створили чимало образів зі світової літератури? — Серед моїх робіт образи Яго (“Отелло” В. Шекспіра), Езоп (“Езоп” Г. Фігейредо), брат короля Еланзо Стефано (“Буря” В. Шекспіра), Елфрід Дулітл (“Пігмаліон” Б. Шоу), Кіт Бегемот (“Майстер і Маргарита” М. Булгакова). Уже більше двадцяти років граю бравого вояка Швейка в виставі “Швейк” за Я. Гашеком.
На сцені під час вистави лише два актори: я і Анатолій Хостікоєв. Я виконую одну роль, а Анатолій кілька. Глядачам цікаво, як між людьми абсолютно різними за соціальним станом і за походженням може бути багато спільного. Ця вистава феноменальна, і вона може жити лише доти, доки живе наш дует. В іншому вигляді спектакль звучати не буде. Дуже важливо, щоб цей дует і на далі відчував той контакт, який виникає між двома душами… — Інша досить популярна вистава за Вашою участю “Сеньйор з вищого світу”. — Це вже третя постановка цієї вистави. Дві останніх поставив Анатолій Хостікоєв. Впевнений, що допоки режисер буде опікуватися цією виставою, вона житиме і знаходитиме відгук у глядацьких серцях. А актор повинен працювати як високопрофесійний хірург, лише у своїй справі. Вважаю, що так працює акторський колектив вистави “Сеньйор з вищого світу”. Саме тому вже стільки років поспіль вона має успіх. — Багатьом глядачам за-
Протягом двох десятків років однією з найпопулярніших київських вистав залишається комедія “Сто тисяч” за п’єсою Івана Карпенка-Карого. Маємо вже другу постановку вистави. Весь цей час роль Калитки виконує відомий український актор, народний артист України Богдан Бенюк. Сьогодні пан Богдан гість “СП”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
