Шевченкіана · “Усе наладиться лише тоді, коли ми перебуватимемо в океані рідної мови”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Указ Президента України №55/2017
Слово Просвіти, №11 за 2017 рік
Фото УНІАН
У середині 1980 х улюбленою розвагою кількох молодих поетів була, зокрема, й така: комусь із “непосвячених” ми цитували певні знакові рядки і просили відгадати, хто їх написав. От, наприклад: “Слова дощем позамивались… І не дощем, і не слова…” Люди називали і Вінграновського, іще когось — найначитаніші при пускали, що це Еліот чи Сен Жон Перс… І як солодко було відкривати їм, що це — Шевченко! І що “Ми восени таки похожі хоч капельку на образ Божий” чи, скажімо, “Готово! Парус розпустили…” — це теж Шевченко. Ми хвалилися Шевченком, як у тому давньоукраїнському канті: “І Тобою, милий Боже, повсякчас хвалюся”. Як же нам хотілося довести всьому світові, що Шевченко і модерний, і сучасний, адже з нього постійно ліпили тільки селянського романтика і таврувальника панів, понижуючи образ національного генія до постаті бідного кобзаря, що печально пощипує струни кобзи чи бандури. Тобто: “Читайте “Наймичку” й “Тополю”, забудьте “Мертвим і живим”, як уїдливо зауважив сучасний поет. Біда в тому, що в багатьох шкільних і студентських авдиторіях саме такий образ Шевченка переважає й досі — кріпак і селянський поет мученик. “Скинь те з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха зуха…” — закликав Драч і багато інших поетів упродовж сторіччя. Але наша українська натура й далі продовжує зациклюватися на об разі мученика, затінюючи істин ний образ Шевченка поета, чий “Кобзар” — особливо в часи без державності — і аж дотепер правив нам за найвищу Конституцію Національного Духу. Багато поетів страждали і гинули, але небагато давали прихисток у слові цілій нації. І не випадково уже в наші драматичні дні відважний син давнього вірменського народу Сергій Нігоян гине в центрі Києва за ідеали гідності саме з Шевченковими словами на вустах: “Борітеся — поборете!”. Не випадково, перекрикуючи той незабутній протестний брязкіт нарос таючого бойовиська, молода українська письменниця, стоячи на вершечку барикади на Грушевського і показуючи пальцем на янучарів, з убивчою силою проголошуватиме Шевченкове: “Во Іудеї, во дні они, во врем’я Ірода( царя… романські п’яні легіони паскудились…” Бо справжні Шевченкові смисли в багатьох його творах звучать як важкий, глибокий рок, а не мелясна попса. Я мрію дожити до тих часів, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про горопашного кріпака, який служив наші вулиці — просто вчитаймося у майже всуціль українські назви творів Рилєєва — “Войнаровський”, “Мазепа”, “Наливайко”, “Богдан Хмельницький” — більшого українофіла серед російських письменників не було і, мабуть, вже й не буде). Однак Шевченко не вміє і не хоче кривити душею, у якій клекотить праведний гнів і мрія про ідеальну, майже міфічну Україну. І ось його землякам уже й не со
Президент України П. ПОРОШЕНКО 6 березня 2017 року мовою не склалося, але діти їхні мають її знати й шанувати. Нарешті мусить бути закон, який захистить право кожного українця отримувати всі послуги українською мовою — від крам ниць і громадських установ — до ґлянцевих видань, радіостанцій і телебачення, де всі, без винятку, ток шоу і програми повинні вестися державною мовою (за чітко виписаними винятками для кримських татарів та кількох ін
Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка постановляю: 1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2017 року: КОВАЛЮ Степану Миколайовичу, режисерові анімаційного кіно — за мультиплікаційний цикл “Моя країна — Україна”, створення оригінальної пластичної кіномови і вагомий внесок в українську та європейську анімацію; МАЛИШКУ Миколі Олексійовичу, художникові — за проект “Лінія” (скульптура); МАЛКОВИЧУ Івану Антоновичу, поетові — за книгу поезій “Подорожник з новими віршами”; ФРОЛЯК Богдані Олексіївні, композиторові — за музику на твори Тараса Шевченка: Симфонія Реквієм “Праведная душе…”, Хорова кантата “Цвіт”, музичний твір “Присниться сон мені”. 2. Установити на 2017 рік розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка 240 тисяч гривень кожна.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
