Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
14 Народний звичай “Кобзарі ставали “ходячими тогочасними ЗМІ”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ—ХХІ століттях

Слово Просвіти, №11 за 2018 рік

Георгій ЛУК’ЯНЧУК На презентації виставки сучасні кобзарі й лірники представили різностильові виконання на кобзах та лірі Київської, Харківської та Львівської шкіл кобзарського виконання. У рамках освітньо-виставкового проекту протягом місяця будуть відбуватися кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести. Так, зокрема, можна буде подивитись стрічку “Хоробра 17” канадського режисера українського походження Ореста Сушка. Фільм емоційно оповідає про трагічну та тріумфальну історію 17-ти українських бандуристів, яких насильно вивезли до німецьких таборів примусової праці 1942 року, пройшли через Другу світову війну і згодом опинились в еміграції. Кураторами проекту виступають молоді науковці-дослідники: Вікторія Антоненко та Анастасія Аболєшева. Головною ідеєю виставки є показ шляху розвитку кобзарства упродовж ХІХ—ХХІ століть та пояснення особливостей (р)еволюції цього унікального для світової культури явища. Сьогодні різниця між образом старця, що співав історичних пісень під супровід кобзи, та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі та консерваторії й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви єдиного “міфу” про кобзаря, який у ХІХ—ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства. Міф 1. Кобзар-медіатор Першим міфом кобзаря, як народного співця, в українській традиції стає образ Медіатора — сакрального посередника між Богом, Церквою та Людьми. Завдяки творам, які виконували кобзарі, звичайні люди могли зрозуміти складні догмати християнського вчення, елементи церковних богослужінь та біблійні історії. Таким чином, кобзарі ставали своєрідними народними “пасторами”. Традиційне українське співоцтво домодерних часів існувало у формі старцівства, де старець — людина з фізичними вадами, яка може заробляти на життя лише співом. Старці-кобзарі поділялися на три категорії: 1) жебраки; 2) кобзарі; 3) стихівничі, які вели мандрівний спосіб життя. Вони мали власні об’єднання з чіткою організацією, системою навчання та кодексом поведінки. Християнська мораль лягла в основу їхньої філософії, репертуару і правил. Старці-кобзарі спілкувалися особливою, не зрозумілою нікому, окрім них, мовою — лебійською, а також розробили свою систему ритуалів, зокрема для ініціацій. Репертуар складався з релігійних, історич- Експонати виставки них та жартівливих пісень. Найпоширенішими були релігійні пісні, які роз’яснювали догмати церковного вчення для пересічних людей — часто неписьменних. Кобзарі були дуже віруючими людьми й часто брали участь у богослужіннях, кілька разів на вують експедиції з дослідження їхнього репертуару. Одним із перших зачинателів нового міфу про кобзаря-транслятора став Тарас Шевченко. У своєму однойменному творі він виводить у центр образ Перебенді — співця, який доносить до людей пам’ять про важливі історичні події — часи Козаччини, Коліївщини та Гайдамаччини… Те, що раніше у репертуарі кобзарів було радше винятком, у Перебенді вже стає основою його творчості. Після Шевченка виникає рух із вивчення творчості кобзарів. Тож кобзарі вже самі починають спеціально вивчати історичні думи та пісні про козацтво, оскільки цього вимагають від них інтелектуали-етнографи. Для збереження свого щоденного заробітку кобзарі дедалі частіше починають співати про давнє козацьке минуле — історичний час, ідеалізований українськими романтиками. Саме з їхніх пісень люди дізнавалися про українську історію, важливі події та персонажів. Кобзарі ставали “ходячими тогочасними ЗМІ”. Цей міф побутував до 30-х років XX століття і був знищений репресивною системою радянської влади. Міф 3. Кобзар-артист На межі XIX—XX століть утверджується новий міф про народного співця — артиста. Головним у образі стає не релігійний містицизм, не історична пам’ять, а власне мистецька діяльність кобзарів. Однією з рік збиралися на власний спільний молебень. Через те, що офіційна церква дуже критично ставилась до них, між старцями та священиками часто виникали суперечності та конфлікти. Міф 2. Кобзар-транслятор У ХІХ столітті на перший план виходить уже образ народного співця — транслятора історичної пам’яті. Так твориться новий міф кобзарства: міф про особистість, яка зберігає інформацію про славне минуле та передає її нащадкам. Це було пов’язано з мистецькою течією — романтизмом, який з’являється в Європі на початку ХІХ століття та приносить захоплення минулим і народною мистецькою творчістю. Історики та етнографи вивчають творчість кобзарів, організо- Куратори проекту, молоді науковці-дослідники Вікторія Антоненко та Анастасія Аболєшева Експонати виставки основних течій у мистецтві кінця XIX століття стає модернізм, у рамках якого інтелектуали намагаються поєднати народні традиції з пошуком нових форм мистецького бачення. Модерністи акцентують увагу на мистецькому контексті творів. Тож тепер бадуристи в уяві широкого загалу — артисти, а не “кобзарі-старці”. Відтепер кобзар — не моралізатор-сліпець, а професійний музикант-артист, стати яким може будь-хто. За ініціативою Гната Хоткевича створюються перші українські професійні кобзарські школи. Під час Української націо нальної революції 1917— 1920 років вже на державному рівні виникають кобзарські організації, серед яких і Київська капела бандуристів. Радянська влада ж після знищення УНР прагне використати народних співців у рамках політики “українізації”. Головним завданням її зусиль стає заміна ролі кобзарів як хранителів історичної пам’яті на професійних артистів. У результаті формується інша система кобзарських об’єднань, які перебувають під повною опікою та контролем держави та діють у рамках уже офіційної комуністичної ідеології. В музичних навчальних закладах починають 2018 року відзначається 100-ліття створення Кобзарського хору — першого професійного мистецького колективу бандуристів в Україні. Саме з Кобзарського хору беруть витоки і Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. Майбороди, й Українська капела бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка Ukrainian Bandurist Chorus. До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження Пророка України Національний музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект “(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ—ХХІ століттях”. У центрі уваги виставки — традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі. На виставці представлено живопис, графіку та скульптуру з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних колекцій, а також відеоматеріали.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин