Молода країна · “Так важливо творити добрий, милосердний світ, адже всі ми стомилися від неправди, зла, жорстокості й насилля”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Мальовничий світ Христинки Ковальчук
Слово Просвіти, №11 за 2018 рік
Петро СОРОКА
Про Христинку Ковальчук хочеться говорити без огляду на вік і учнівство. Її становлення як художниці відбувається яскраво і стрімко. Про це свідчать численні нагороди, які вона отримала на різних конкурсах і виставках. Але важливо не тільки це. Значно більше вражає інше — становлення душі, без чого не може бути й мови про становлення стилю. Сьогодні в цьому, здається, не сумнівається ніхто. Але мало знати, треба ще й ненастанно працювати над собою, не дозволяти душі лінуватися, відчувати її безсмертне світло. В усьому, що малює юна художниця, відчувається ота висока присутність душі, її легкий серпанок оповиває навіть найпохмуріші полотна (“Тіні забутих предків”, “Діти війни”, “Між небом і морем”, “Квітник у пустелі”), а також проявляється у кожній барві й, сказати б, у кожному штриху, лінії і мазку. Більше того: світло душі присутнє не тільки в межах картин, воно поза ними як своєрідна аура. Тому так радісно, хвилююче і бентежно оглядати ці роботи, залишатися з ними наодинці, слухати їх, впиватися вишуканою колористикою, пластикою і відчутною для серця музикою. Хоча юна художниця зізнається, що над усе любить реалізм, оскільки без нього неможливо правдиво відобразити світ, рамки класичного реалізму для неї явно затісні. У її роботах багато незвичного, фантасмагоричного, вишнього, де тісно переплетені елементи сюрреалістичних домислів і постмодерних творчих прозрінь-проривів. Такі передусім картини: “Той, хто розсипає зорі”, “Сновидіння”, “Будинок тиші”, “Квітковий ліхтар”, “Всесвіт”, “Країна Чорноземія” та багато інших. Скільки тут фантазії, яка не може не подивовувати, скільки щасливих знахідок, які вражають, який цікавий політ думки, що спонукує глядача до співтворчості!
Зрозуміло, що за тим стоять вперті і непрості творчі пошуки, молитовний діалог з Богом, безсонні ночі, ґрунтовне знайомство з роботами великих попередників (від імпресіоністів до фавістів, від Єроніма Босха до Івана Марчука), і головне, — спонтанні осяяння, тобто те, що падає з неба, оповите вишньою тайною, і осмисленню, а тим більше поясненню, не піддається. Христинка любить зорі, небеса, хмари над головою, як білі острови, її ваблять і кличуть горні висоти, проситься на полотно незвідані й непізнані виміри, але що цікаво: небесне ніколи не відірване в неї від земного, а найчастіше постає у нерозривній єдності. Так побачити в небесному земне, а в земному небесне, здається, уміє тільки вона (“Між небом і морем”, “Фабрика зірок”, “Вода, повітря і…”). Залюблена в колір, вона вкладає в нього настрій, думку і мелодію. Головне — мелодію. Її барва звучить так, ніби вона малює її величність Музику. Такі “Планета сподівань”, “Примирення”, “Пори року”, “Чотири радості”… Звичайно, щоб почути цю музику, мало дивитися тільки очима, потрібен пробуджений, особливо пильний зір і слух серця. Саме на такого глядача і розраховує юна художниця. Техніки, якими вона послуговується і які майстерно опановує,
— олія, акрил, батік, графіка і акварель. Важко сказати, яка з них найулюбленіша і в якій вона сьогодні найвправніша. Скрізь відчувається впевнена твердість руки і любов серця. Малярка ніколи не повторюється, не перемальовує себе, а постійно намагається іти далі, бути різною і, сказати б, упізнавано-невпізнаваною. Це так важливо для того, хто хоче створювати у мистецтві справді вартісні речі, піднятися над собою, тобто бути майстром, а не ремісником. І ще ось яке спостереження. Світ, який створює Христинка, — неймовірно добрий у своїй основі, казково-лагідний і привіт ний, сказати б, райський. У ньому затишно і безпечно усім: метеликам, котам, дітям, янголам, деревам, квітам і зелам… Над ним покров Божої Матері. Це так важливо творити добрий, милосердний світ, адже всі ми стомилися від неправди, зла, жорстокості й насилля. До того ж не тільки художник наслідує світ, а й світ наслідує художника. Тому той, хто милуватиметься картинами молодої мисткині, неодмінно стане хоч на йоту добрішим, кращим і співчутливішим. Що може бути вище від цього? Тим більше сьогодні, коли в Україні триває кривава російська експансія і ЗМІ нав’язують нам мистецтво зловісне і агресивне, що обезлюднює, обезличує і запускає в душу руйнівний демонський вірус, який спроможний розірвати людину зсередини і штовхнути на злочин. Полотна Христинки Ковальчук несуть у собі світло Божої чистоти і незнищенної любові, вони підносять душу над цим похмурим і часто неприхильним до людини світом і говорять кожному: в усьому, що оточує тебе, є часточка божества, вчися побачити її, живи красою і любов’ю, примножуй їх у собі, і світ неодмінно стане кращим, людянішим та милосерднішим. І останнє. Христинка Ковальчук — виражено україноцентрична художниця, а це означає, що слова “Україна”, “рідна земля і мова”,
“народні звичаї і побут” для неї не порожній звук. Вона в усьому шукає одвічний український архетип, любить нашу звичаєвість і село, що зберегло і пронесло крізь віки незнищенний код нації. Про це свідчать такі її колоритні й глибоконаціональні за духом і виконанням роботи, як “Писанки” (серія), “Країна Чорноземія” (на рівні кодів тут закладено так багато), “Тіні забутих предків” (насправді незабутих і зведених у культ), “Стежка до отчого дому” (цю картину оповиває дух високої християнської релігійності), ілюстрації, виконані за мотивами поезій Тараса Шевченка “Катерина”, “Мені тринадцятий минало”, “Тополя” та інші. Петриківський Ліс
Тернополянка Христинка Ковальчук робить в образотворчому мистецтві перші кроки, але вони такі промовисті, привабливо-самобутні й упевнено-сміливі, що це дозволяє говорити про незаперечний творчий талант і успішну долю, яка народжується і заповідається на наших очах, говорити не стільки про входження у світ мистецтва, як злет. Подібне відбувається не так уже й часто, хоча Україна ніколи не була бідною на яскраві творчі особистості. Ще Пантелеймон Куліш у позаминулому столітті вигукував: “Скільки у нас того добра і ніхто йому ціни не знає”. Так важливо не просто помітити, підтримати юний талант, а й оцінити його, фахово прочитати, проаналізувати те, що вже зроблено, адже в ньому так зримо і чітко проглядається проекція майбутніх досягнень і звершень.
Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Вартість передплати Вартість передплати
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
