Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Українська мова настільки багата, що може обій# тися без чужомовних слів і виразів”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Офіційний суржик: чи має право на існування це гидотне явище

Слово Просвіти, №12–13 за 2020 рік

Євген КОЗИР Переважна більшість українців нині не знає давнє, первісне значення слова “суржик” — мішанина різних видів зерна. Зате майже всі українці знають новітнє значення цього слова: мішанина двох мов — російської й української. Причому суржиком користуються люди, що не знають жодної з них. У багатьох мовознавчих працях під терміном “суржик” розуміють невпорядковане вживання слів кількох мов. В Україні внаслідок її тривалого колоніального стану це переважно суміш слів української та російської мов. Але монополію російської мови у творенні суржику порушено: протягом останніх років у зв’язку з поширенням англійської мови серед багатьох верств населення, особливо в ділових та наукових колах, в українську мову впроваджується дуже багато англійських слів, хоча для цих понять є відповідні українські слова або давніші усталені й опрацьовані мовою чужомовні запозичення. Як приклад можна навести слова “комп’ютер” і “принтер”. Українське слово “обчислювач” — це коротка форма терміна “електронна обчислювальна машина”, яку, до речі, в колишньому Радянському Союзі вперше створено і названо цим терміном в Україні. Буквальним відповідником українського обчислювача є англійський комп’ютер. А “принтер” прийшов в Україну з Росії. Зіставимо низку українських і російських слів друкарської сфери: друкар — печатник, типограф; друкарка — машинистка; друкувати — печатать; друкарня — типография; друкування — печать; друк — печать; друкарство — полиграфия. У цій різноликій російській компанії англійське слово “принтер”, можливо, доречне. А в українській мові усі ці слова утворено від давнього й усталеного запозичення з німецької мови “друкувати”, а низка похідних слів, утворених за правилами української мови, охоплюють усі тонкощі друкарської сфери. Друкувальний пристрій, що приєднується до обчислювача, названо “друкаркою”, а професія “друкарка” уже відійшла в минуле. У зв’язку з такого типу новітніми запозиченнями виникло поняття науковий суржик. Тому спробуємо означити різні види суржику. Побутовий суржик — це, переважно, невпорядкована суміш будь-яких слів української та російської мов. Причому на побутовому рівні спостерігаємо написання (вимовляння) українських слів за правилами російської мови, і навпаки — написання (вимовляння) російських слів за правилами української мови. Науковий суржик — це надмірне вживання слів чужомовного походження в наукових текстах, хоча можна (і треба) використовувати українські слова, що називають ті самі поняття. Офіційний суржик — закріплене нормативними актами, іншими зареєстрованими установленим порядком документами вживання неукраїнських слів замість відповідних українських. Автор цієї статті як завідувач сектору науково-технічної термінології в Інституті стандартизації Держстандарту України (і його правонаступників) уже порушував проблему вживання суржику в офіційних документах у профільному журналі цього відомства “Стандартизація, сертифікація, якість”. Минуло кільканадцять років від тієї публікації, та віз і нині там. Відповідно до нормативно-правових документів військові звання, звання лауреатів премії “присвоюють” (привласнюють), а не присуджують законним шляхом. Літнім людям і особам з порушеннями опорно-рухового апарату органи соцзахисту видають “палиці”, а не ковіньки. Вимірювальні прилади продовжують “повіряти”, а не вивіряти. На радіо й телебаченні артисти працюють “ведучими”, а не провідниками. І цей список негараздів у нормативно-правових документах можна продовжувати мало не до безмежності. Спробуємо проаналізувати деякі суржикові терміни нормативних і нормативно-правових документів органів влади. 1. Ведучий — провідник Наявність професії “ведучий” в українському “Класифікаторі професій” не є підставою для висококваліфікованого журналіста порушувати норми сучасної української літературної мови (СУЛМ): мова Законів не може бути законом Мови. Адже деякі журналісти, наприклад, “Радіо Культура”, використовують вислови типу “Передачу підготувала і провела...”. Тобто, радіопередачі, театральні дійства тощо не ведуть, а проводять. Звідси і виконавець дії не ведучий, а провідник (можливо, проводир). Треба завжди мати на увазі, що правило утворення і вживання активних дієприкметників з суфіксами -учі -ючнастільки фундаментальне правило української мови, що, на відміну від багатьох інших граматичних правил, внесено безпосередньо до Українського правопису. Деякі високотитуловані мовознавці (філологи) твердять, що дієприкметник “ведучий” утратив ознаку дії. Шановні мовознавці, вдумайтеся в те, що ви твердите. Зміст вислову “ведучий радіопередачі” говорить сам за себе, підкреслюючи наявність дії — проводити передачу. Крім того, це стовідсотковий росіянізм: “ведущее колесо”, “ведущий радиопередачи”. Ці вислови українською перекладаються як “тягове колесо”, “провідник радіопередачі”. Тобто, перекладаючи російські вирази з активними дієприкметниками українською мовою, згідно з рекомендаціями мовознавців, треба ці дієприкметники замінювати прикметниками, іменниками або описовою формою “що проводить”. Інших варіантів у СУЛМ немає. Ці інші варіанти стають надбанням московсько-українського суржику. Тому якщо комусь коле очі професія “Провідник передачі”, треба уникати суржикових слів і виразів іншими мовними засобами, наприклад: “У студії працюють редактор Іваненко, звукорежисер Петренко, передачу проводить (провів) Микола Давиденко”. Українська мова настільки багата, що може обійтися без чужомовних слів і виразів, тим паче московитських, хоч би якими звичними й поширеними серед простолюду, а то й псевдонаукового товариства, вони були. 2. Управління — керування Автору цієї статті в дев’яностих роках двадцятого століття довелося брати участь у розроблянні кількох проєктів національних термінологічних стандартів. Оскільки проєкти стандартів стосувалися інформаційних технологій і автоматизованих систем, у них використовувався термін “управління”, що був засадничим для багатьох інших термінів — наприклад, “система автоматизованого управління”. Він настільки був звичний і вживаний, що розробники проєктів стандартів і не підозрювали про його суржикове походження. Але термінологи Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), що діяв на базі Львівської політехніки, категорично відмовилися погоджувати проєкти стандартів, наполягаючи використовувати термін “керування”. Автору цієї статті як одному з розробників довелося розбиратися з цією термінологічною проблемою й опрацьовувти всі доступні словники й інші джерела. В результаті змавпований термін “управління” (рос. “управление”) було замінено терміном “керування”. Основним аргументом став Український правопис, у якому зібрано найважливіші правила СУЛМ. Зокрема в параграфі 32 “Іменникові суфікси”, пункт 5 (найновіша редакція 2019 р.), зазначено: “Суфікс -нн-(-я) мають віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи а (я): гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння. Суфікс -інн-(-я) вживаємо в іменниках середнього роду, утворених від дієслів із голосними основи и та і: бурити — буріння, горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння, шарудіти — шарудіння ”. Дієслів “управліти” й “управлити” українська мова не знає. Зате є дієслова “у(в)правляти” і “у(в)правити”, і згідно з Українським правописом, є віддієслівні іменники “у(в)правляння” та “у(в)правлення”, що означають поняття “щось кудись припасувати, управити (вправити)”. Тому термін “управління” в значенні “керування” є стовідсотковим представником офіційного суржику. Оскільки термінологи, об’єднані в ТК СНТТ, дійшли однозначної думки щодо термінів “управління” і “керування”, слово “управління” треба негайно вилучити з усіх українських словників, охоплюючи і Словник Української Мови (СУМ), який на сьогодні перебуває в стадії перегляду. Різноманітні контори й установи, що йменуються “управліннями”, треба перейменувати на давнє слово “управа”. 3. Падіння — падання Така сама історія зі словом “падіння”. Дієслів “падіти” чи “падити” немає в українській мові. Зате є дієслово “падати”. І є відповідний віддієслівний іменник “падання”. І цей іменник узгоджується з одним із фундаментальних фізичних термінів: “пришвидшення вільного падання”. Цим терміном наголошується незакінченість процесу, а отже, іменник “падання” утворено від дієслова недоконаного виду “падати”. Але серед науковців поширено й суржиковий термін “прискорення вільного падіння” (рос. “ускорение свободного падения”). Інститут української мови зобов’язаний цю термінологічну проблему розв’язати: або вилучити слово “падіння” зі словників, або внести відповідні зміни до Українського правопису, роз’яснивши, як утворено слово “падіння”. 4. Присвоювати — присуджувати, надавати У словнику Б. Грінченка 1909 року видання для слова “присвоїти” наведено лише два значення: “привласнювати чуже” і “приймати до громади”. Про ті самі два значення свого часу (шістдесяті роки двадцятого століття) писав один з найвідоміших стилістів і знавців української мови Борис Антоненко-Давидович. А вже в СУМ (кінець сімдесятих років минулого століття) вказується, що це дієслово має ще й третє значення: присуджувати звання, нагороди. Що найцікавіше: деякі мовознавці це називають розвитком мови, а не її засміченням. Таким чином узаконилося одне з найяскравіших запозичень з московсько-українського суржику. Боже бережи нас від такого розвитку, коли звання й нагороди починають привласнювати, а не присуджувати законним шляхом. Те саме стосується надання значень технічним змінним величинам. Любителі наукового суржику змінним величинам не надають конкретних значень, а “присвоюють” їх. 5. Повірити, повіряти — вивірити, вивіряти Навіть не спеціаліст скаже, яка різниця між дієсловами “вивірити” і “повірити”. СУМ (т. 1, с. 365) для поняття “ретельна перевірка об’єкта щодо правильності виконання ним належних йому функцій” рекомендує вживати слова “вивіряти” і “вивіряння” чи “вивірення”. А от для слів “повірити, повіряти, повірка” СУМ (т. 6, с. 673, 674) такого значення не подає. Дієслово “вивірити” (“вивіряти”) має дуже добру термінотвірну здатність. Від нього дуже просто утворюються всі потрібні метрологам та іншим спеціалістам терміни: вивіряти, вивіряння, вивіряльник чи вивірник, вивіряльна чи вивірна схема, вивірний еталон тощо. Але чиновники Держстандарту залишили в усіх нормативно-правових і нормативно-технічних документах для поняття “ретельна перевірка вимірювального приладу щодо відповідності його показів справжньому значенню вимірюваної величини” змавпований російський термін “повірка” (рос. — “поверка”), відкинувши пропозицію термінологів “вивіряння” (або хоча б чужомовний варіант — “верифікація”). І тепер, згідно з нормативно-правовими (законами, указами, постановами тощо) і нормативно-технічними (стандартами, регламентами тощо) документами, усім таким сумнівним об’єктам (вимірювальним приладам) “вірять”, а не “вивіряють” їх. 6. Поставлення на виробництво — запровадження у виробництво Якщо на підприємстві починають виробляти якийсь виріб, СУМ (т. 3, с. 278) пропонує вживати термін “запровадження у виробництво”. Обґрунтовуючи стандартизування цього терміна, автор статті приніс чиновникам Держстандарту з дому всі необхідні томи СУМ, оскільки в Держстандарті й Інституті стандартизації таких словників не було (!?). Та жоден аргумент на них не вплинув: було застандартизовано змавпований російський термін “поставлення на виробництво” (рос. “постановка на производство). 7. Поле — берег Російський термін “поле” не відповідає суті об’єкта. Адже поле — це якась велика площа, а не вузька смужка навколо цієї площі. Тому й застандартизовано український термін “берег”: вузька переважно не використовувана смужка навколо сторінки друкованого тексту. А слово “поле” використовується в багатьох інших термінах, наприклад, “поле запису бази даних”, “текстове поле”. Термін “берег” давно відомий і вживаний в українській мові, тому й потрапив у словник Б. Грінченка 1909 року видання. Стандартизований у національному стандарті термін “берег” уже почала використовувати навіть Вища атестаційна комісія (ВАК) у рекомендаціях для здобувачів наукових ступенів. Але українські друкарі (поліграфісти) стали дибки. Вони твердили, що російський термін “поле” є український, і в друкарстві саме його використовують і будуть використовувати й надалі. Стандартизований термін “берег” для друкарів чомусь виявився неприйнятним. В Україні кожен діє, як хоче, незважаючи ні на які нормативні документи, не несучи за це жодної відповідальності. І ВАК повернулася до використання терміна “поле”. 8. Ковінька — палиця Де ви бачили, щоб сільська бабуся ходила, спираючися на лаковану ковіньку та ще й з різьбленою ручкою вгорі? Коли бабусі ставало важко ходити, вона брала першу-ліпшу палицю й ходила, спираючись на неї. У художній літературі можна знайти безліч таких прикладів, які й наведено в СУМ для ілюстрації слова “палиця”. І ця “палиця” з СУМ перекочувала в нормативно-правові документи. На жаль, СУМ не враховує використання певних значень окремих слів як науково-технічних термінів, і в цих термінах загальновживані багатозначні слова втрачають свою багатозначність. Основою будь-якої національної культури є національна мова. Суспільно-громадська реалізація національної культури є національна держава. Автору цієї статті якось довелося чути в Інституті української мови (ІУМ), коли його очолював О. Тараненко, від якогось досить високотитулованого мовознавця, що призначення ІУМ не впливати на мовців, формуючи високий стиль усного чи письмового мовлення, а спостерігати за процесами змін у мовленні (читай — за примітивізацією мови). Отут і проявляється злочинна байдужість багатьох українських мовознавців до української мови, а отже, до української національної культури і через неї до української національної держави. Радянська (читай, російська) влада дуже добре проводила кадрову політику в союзних республіках відповідно до своєї ідеології. Україна не швидко позбавиться наслідків цієї політики. Саме цій кадровій політиці ми завдячуємо масовому проникненню суржику в академічні словники української мови, а через них — в нормативно-правові документи органів влади. Шановні мовознавці, чи не пора наприкінці третього десятиліття відновленої української державності ґрунтовно переглянути всі академічні словники української мови й вилучити з них усі запозичення з московсько-українського суржику. Тільки в цьому разі можливе очищення від суржику нормативно-правових документів органів влади.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин