5 Погляд · “Душа українства добра, щира, демократична, вільна, невразлива до будь-якої агресії, капітуляції, недобросовісної політики”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Земля — фундамент Української національно-демократичної державності (та реформи недобросовісних політиків)
Слово Просвіти, №12–13 за 2020 рік
Євгеній ХОДАКІВСЬКИЙ, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Соматичне здоров’я України у небезпеці: вірус керованого авторитаризму та агресивності “русского міра”,
а нині вже й “коронавірус” російсько-імперського руху активізувались і призводять до повного руйнування її державності — такий політичний діагноз визначив перед світом глибокий аналітик та найкращий дипломат сучасності, вчений, письменник, політик та Патріот (так і пишу з великої літери) України Юрій Щербак. У своєму зовсім свіжому бестселері української демократії “Україна в епоху війномиру”, стратегічно оздоровлюючи країну від хвороби капітуляції та розпаду, виходить на єдино правильний та твердий шлях спрямовування її державності в націоналістично-демократичному векторі, посилаючись на досвід здобуття національної ідентичності та самостійності в сусідніх країнах: Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії та ін., надійно захищених брамою НАТО.
Найтяжчою поразкою молодої української демократії (всього 6 років від Майдану, — Революції Гідності) стали вибори нового президента та передчасні вибори до Верховної Ради. Підготовкою до них і їхнє проведення арсеналами широкомасштабної за формою і межею розширення сучасної гібридної війни з високим хитрим вмінням “професійного розвідника” і макіавеллістичними методами (для перемоги всі засоби допустимі) та сучасними гештальт-технологіями втілення сконструйованих образів та їх утвердження в політиці та побуті, використовуючи всі наявні засоби ЗМІ, сучасних ІТтехнологій та агентурних розвідок і отруєння свідомості виборців обрано неприродний монопарламент та природно автократичного президента Х-типу особистості (за типологією Дугласа Мак-Грегора).
Аналізуючи руйнівну фазу капітуляції,
що нині особливо активізується на фронтах гібридної війни, доцільно зупинитися на уточненні науково-публіцистичної категорії “капітулянтів”, що живуть і діють під гаслом “какая разніца”, а також подібної до неї категорії недобросовісних політиків. Недобросовісність (навіть не беру в лапки) тому, що всі офіційні підручники “Economics”, “Економічна теорія”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка” та ін. висвітлюють тему “Конкурентні ринки” окремим параграфом питання “недобросовісна конкуренція”, в процесі якої використовуються нечесні, недобросовісні методи боротьби, зокрема технології чорного піару, фальшивок, різного виду фейків, підробок, а в присвоєнні чужих продуктів інтелектуальної власності як кіберствотинг.
Але найвищою ознакою недоброї совісті є лукавство та приховування правди невизнаної агресії “русского міра” при бандитському загарбанні Криму, відкритих боїв та загибеллю більше 13 тисяч українських патріотів. Мовчазною згодою та прямим приниженням перед ворогом слід вважати зраду демократичного прагнення України та її захисників. І це ж на очах всього світу, даючи привід для пом’якшення агресору санкційних заходів. А деякі лідери європейських країн з категорії недобросовісних почали сповзати з рейок високої духовності і гуманістичної спрямованості демократії, надаючи перевагу тимчасовим зовні принадним економічним інтересам.
З приводу недобросовісності класично визначилась наш теософський геній, психоаналітик Олена Блаватська (1831—1891 рр.) пояснюючи, що “Майбутнє складається з Минулого… різноманітними формами своїх власних вчинків добрих чи дурних, власного буття, або від того, що ми називаємо чеснотами і недоліками. Поєднання чеснот і недоліків на життєвих терезах совісті породжує неминучість”. Отже, вона пророче передбачає, що недобросовісні вчинки сповільнюють, а то й унеможливлюють розвиток. До речі, теософські товариства О. Бловатської поширені у всіх розвинених країнах світу, але найбільше їх в США.
Деструкції, гальмуванню демократичному розвитку суспільства суттєво заважає також управлінська некомпетентність, що виявилась в перші дні нового року. Ціна незнання або ігнорування основ ризокології в прийнятті управлінських рішень для України занадто висока. Допустити втрату українського пілотованого екіпажу без врахування бета-коефіцієнтів ризику, що були найвищі в “кип’ячому небі” Тегерану в ніч на 8 січня — найтрагічніша сторінка в історії початку цього року. А далі — зволікання з поверненням українців з інфекційованої провінції Китаю і створення штучних проблем з їхнім розміщенням. Ті ж провали і наслідки керованої некомпетентності найдошкульніше впадінні життєвого рівня населення, як критеріального показника соціально-економічного стану країни, загальним зростанням цін і недоступністю ціни медичних послуг більшості працюючих і пенсіонерів. І якщо за “артистичність” оцінка виступу найвищої особи держави на перевиборній сесії ВР заслуговує високих, за студентсько-болонською системою 90 балів, то оцінка за шкалою “рассмеши…” (під час виступу депутатки-демократки Ірини Геращенко) варта лише гіркої посмішки.
Нині найвідповідальніший період в історії української національно-демократичної державності через загрозу впровадження так званої земельної реформи. Земля — форпост охорони української державності, і стратегічне намагання недобросовісних політиків кинути землю в стихію хаотично розбалансованого, нерегульованого з високим концентрованим насиченням сучасного олігархату, вкрай небезпечно. Ціна результатів таких дій набагато буде перевершувати колосальні втрати життєвих потреб українців в жахливому періоді найбільшої у світі гіперінфляції за часів президентства Л. Кравчука. Відомо всім: державність і державне право власності землі — нероздільні. Класичні зарубіжні теорії і практика їхнього застосування стверджують, що це так. Знаний у всьому світі сучасний вчений фінансист Дж. Сорос різко засуджує ринковий фундаменталізм, а якщо вникнути в історію економічних відносин, то навіть адепт вільної ринкової економіки А. Сміт визнавав, що в періоди “коли все йде само собою”, необхідне втручання держави, яка “робить краще”. Завдяки теорії дирижизму Дж. Кейнса (1884—1936) США та країни Заходу виходили з “важкої депресії” за його сценарієм: “держава дає дешевий кредит під інвестиції…”
У процесах формування законодавства про ринок землі йдуть маніпуляції, зокрема про розміри площ сільськогосподарського призначення і права приватної власності “водні руки”. З початку пропонувались захмарні розміри — 240 тис. га, нині начебто (з повідомлень президента) зупинились на цифрі 10 тис. га. Але ж враховуючи сучасні проблеми української юрисдикції, це теж вельми вражаюче. Масова присутність олігархічних кланів дозволить їм, примножуючи переписуванням на жінок, батьків, дітей і внуків, збільшувати до меж нині децентралізованих громад, а то й адміністративних районів.
Але головне в цей час не позбавитись впливу держави на ринок землі як національного багатства України. Перш за все необхідно переконати українців, що аграрний напрям — це головний, магістральний в економічній спроможності держави, а не хибно “промисловий”. Ми визначаємо рівень аграрізації національної економіки як ставлення суспільного рівня продуктивності праці в аграрних галузях до загальнонаціонального. Так ось, в США він досягає 60, в європейських країнах (Франція) — до 50, в Україні лише до 20 % (численні домашні господарства займають до 80 % загального виробництва с.-г. продукції). Ще з років “великої депресії” в федеральній системі США (з 1933 р.) діє закон про пріоритетність індексу цін на продукцію фермерських господарств та промислові товари, які споживає фермер. Індекс більше 1. Символічною формулою продовольчого достатку в США є: “добре фермеру — добре всім”, або спрощено: “фермер — це всі”. Система державного регулювання ринку землі представлена федеральною програмою “Екстейшн сервіс”. Вихоплюю основне з цієї програми: щорічно двоє з п’яти фермерів отримують з джерел федерального бюджету субсидії та інші доплати до рівня ринкової ціни, забезпечуючи таким чином беззбитковість виробництва.
В сусідніх західноєвропейських країнах успішно (більше 50 років) діє програма державного регулювання аграрної економіки відомого економіста Клас Еклунда “Шведська модель”. Зокрема він зазначає: “щоб країна мала самозабезпечення, рівень якого вважався достатнім з точки зору безпеки… сільськогосподарська політика включає і систему регулювання, підвищуючи ціни на продовольство, і систему дотацій”. Коротко визначаючи провідне значення державного втручання в сільськогосподарський ринок, слід констатувати: “якщо розглядати економіки як сполучені посудини, то річна “національного ринку” завжди буде повною, коли в посудину “аграрна економіка” держава та інші інвестори постійно подають ін’єкції капіталу з джерел національного доходу та інших спеціально створених джерел, забезпечуючи таким чином пріоритет умов і відтворення самого аграрія”.
Наш сучасник Микола Руденко, найвидатніший теоретик фізіократичного вчення, пояснюючи природу виникнення абсолютної земельної ренти, визнавав необхідність державної опіки і захисту землі, що супроводжує ріст багатства країни. Для України це дуже характерно. Адже тут зосереджено більше трьох частин світових запасів глибоких чорноземів. А за європейський еталон родючості землі, що експонується в Брюсселі, взято 1 м3 чорнозему Херсонщини. Наразі родючість такої землі в спорідненні з сонячною енергією і працею хлібороба спроможна продукувати тверді та сильні пшениці, продукція з яких так необхідні Європі в умовах ускладнення екологічних проблем та необхідності освоєння систем органічного землеробства.
Для українців ще за часів Трипільської культури земля — це основа гідного життя, збереження свого національного коріння і майбутнього роду. І в теперішній період масового збурення необхідним референдумом зберегти цей найвищий Божий дар Природи від зовнішніх агресивних посягань, від внутрішніх недобросовісних, від олігархату, здичавілого розбалансованого ринку може лише науково обґрунтований та історично засвідчений дороговказ під авторством Ю. Щербака — це українсько націоналістично демократична державність. І якими б не були маневри гібридної війни агресорів: “Украины нет или почти нет”, “Украина — окраина”, випущений на волю 6 років тому “джин” демократичності стає вічним. Більше того, він літає і над Росією. Пригадаймо 1 березня — маніфестації в найбільших містах з приводу 5 років вбивства Бориса Немцова. Декабристи мають тверду надію на “обломки самовластья”. А душа українства добра, щира, демократична, вільна, невразлива до будь-якої агресії, капітуляції, недобросовісної політики.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
