Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Який може бути образ “тамбовского волка” · в Україні та ще нав’язливою російською мовою?”. Мова єдина · с. 2сторінка оригіналу ↗

ПРОТИАНГЛІЗМ від Ірини ФАРІОН. 25. ФЕЙК (фейкові фактчекери)

Слово Просвіти, №12–13 за 2021 рік

Г. Сковорода казав, що “людина Правди величніша від сонця. Людина брехні прямує до сатани. Нічого в світі немає огиднішого, як брехня”. Правда – це головна дійова особа Нового Заповіту. Господь – це дорога, правда і життя. Пізнайте правду – і вона зробить Вас вільними. Ці слова викарбували кирилометодіївці на своїх перснях. Уся Шевченкова творчість пронизана концептом ПРАВДИ, про що свідчить передусім його останній період творчости (1857–1860 рр.): “Молітесь Богові одному, Молітесь правді на землі, А більше на землі нікому Не поклонітесь. Все брехня – Попи й царі” (“Юродивий”, 1957) Саме ця неспинна поширеність брехні коріниться в новоанглізмі fake news, що передає значення ще гірше за брехню – удавану, імітовану правду. Новоанглізм фейк – омонімна лексема: fake1 [feɪk] v (past і p. p. faked, pres. p. faking) мор. згортати (канат) у бухту. fake2 [feɪk] n sl 1. шахрайство, афера; 2. підробка, фальшивка. fake2 [feɪk] v (past і p. p. faked, pres. Михайло ГЕРШКОВИЧ, член НСЖУ, м. Балта Упродовж минулого року (тай раніше) у друкованих та інших засобах масової інформації було чимало дебатів щодо положень “Закону про забезпечення функціонування української мови як державної”. Висловлювалося чимало нарікань, думок, пропозицій. Були й побоювання щодо втілення тих чи інших положень Закону в життя, у практику, йшлося також про його нежиттєвість. На мою думку, це просто прояв сформованої й усталеної ще за совітів консервативності мешканців України, звички до панування, особливо в містах, російської мови, тогочасних підходів до мовної культури. Безумовно, прийняття Закону про мову було вкрай необхідним, до того ж доволі запізнілим, що тепер визнає чи не більшість громадян. Нині це наочно підтвердило запроваджене офіційно положення про функціонування української мови у сферах обслуговування. Його доцільно було запровадити ще в перші роки незалежності України. Поряд з тим зауважу: впровадження української як державної мови в усіх державних та інших чиновницьких органах хоч і сталося набагато раніше, на практиці (принаймні на районному та обласному рівнях) не змінилося докорінно – у них часто можна почути російську мову, навіть у Верховній Раді, також на телебаченні. То що вже вимагати на низових рівнях? Чи не найбільше це стосується керівників різного рангу підприємств, господарств, установ, закладів та організацій. На мою думку, так відбувається тому, що переважна більшість керівників навіть не читали Закону про мову, у крайньому разі – пробігли очима в Інтернеті, надрукованого йне шукали. А брошура з текстом Закону про мову повинна бути на столі кожного керівника, як і виробничі законодавчі акти та інструкції. Тож коли керівники не утруднюють себе вивченням злободенних законів, на мій погляд, p. faking) 1. шахраювати, дурити; 2. підробляти (перев. ~ up) (­ВАУС, 2011). Фейкові новини, фейк-ньюз(-с) (˂ англ. fake news підроблені / імітаційні новини) – підробка, фальшивка чи імітація новин (маніпулятивне спотворення фактів, дезінформація), яку створено всупереч редакційним правилам ЗМІ. Однак, незважаючи на це, ця підробка має максимальне поширення і потужний вплив на свідомість великої кількости людей. Понад то, це неправдива інформація, яку транслюють або публікують як новину з шахрайською або політично вмотивованою метою. “Чи є щось правдивіше за Правду? – риторично запитує Ю. Іллєнко і відповідає: Є. Неправда. Бо Неправда пильнує, аби бути переконливою, а Правді байдуже до того, яке вона справляє враження на користувача. Тому неправда здебільш бездоганна. Правда – брудна, нечесана, немита і в усі часи служила наймичкою у брехні. Брехня править світом” (“Криниця для спраглих. Івано- Франківськ, 2010, с. 16). У словнику Меріям-Вебстер (Merriam-Webster) зазначено, що поняття fake news в англомовному інформаційному просторі виникло наприкінці ХІХ ст. з використанням прикметника fake news – “підроблені новини” замість false news – “неправдиві новини”. Між цими словами-паронімами існує різниця: false (порівняй фальш ˂ лат. falsus “помилковий” СІС, с. 924) означає передусім “неправдивий” (not true), “некоректний” (incorrect), тоді як fake – це не просто “неправдивий” (not true), а “імітаційний” (imitation), “підробний” (counterfeit), тобто характеризує явища та предмети, що копіюють, імітують, підробляють ті, що реально існують. Себто основна риса фейкових новин – імітаційність (з ˂ лат. imitation “наслідування, переймання” СІС, с. 459) з метою шахрайства. Характерні ознаки fake news – ушестеро вища швидкість поширення за справжні новини та ще вище їхнє перепоширення (понад 70%), ніж поширення реальних новин. В основі цих “новин” – примітивізм, надемоційне негативне подання матеріялу і короткочасна маніпулятивна дія без жодного продовження, що, на думку психологів, пов’язане з бездумністю та відсутністю аналітики в широких масах. Як казав В. Черчилль: поки правда штанці одягає – брехня вже пів світу обійшла. Які ж українські відповідники до цього різновиду брехні з шахрайською метою? Саме слово брехня має 26 синонімів, серед яких у цьому контексті найбільш відповідні підробка, словоблудство, напівправда, провокація, маніпуляція. Словом, гарно пише, та брехнею дише, наводить полуду на очі, продає пса за лиса, пудрить мізки, пускає туман в очі (О. Вусик. Словник синонімів української мови. Тернопіль, 2013, с. 54–55, 320–324). Цікаво, що серед основних брехунів-маніпуляторів унашій країні – політики (станом на січень 2020 року): 1. В. Рабінович (ОПЗЖ), 2. Н. Шуфрич (ОПЗЖ), 3. О. Качний (ОПЗЖ), 4. Ю. Тимошенко (“Батьківщина”). 5. П. Порошенко (“Євросолідарність”). Слушно казав Сенека: “Брешуть невільники, вільні кажуть правду”. ються на російську мову. Очевидно, до співаків-претендентів недостатні вимоги щодо мовної культури. На початку своїх роздумів щодо функціонування української мови в Україні я зауважив, що на мовного омбудсмена Законом покладено занадто багато обов’язків. Відповідальність величезна, однак він, призначений Кабміном, навіть не має прав державного службовця. Це ганебно! У нього обмежений штат секретаріату, а як можна забезпечити контроль за функціонуванням української мови у регіонах, а не тільки у великих містах (в той час як тільки сільських районів у країні 136!) із невеличким штатом. Звичайно, хтось скаже: ще є Комісія з державних стандартів української мови, Міністерство освіти і науки, Академія наук. Однак, вибачте, Міносвіти несповна справляється навіть з випуском підручників та посібників з української мови. Тоді як з метою поширення і поглиблення функціонування української мови всі навчальні заклади (і не тільки навчальні) та великі трудові колективи, громадські організації та адміністративні органи вкрай потребують різних словників і термінологічних довідників (у тому числі галузевих, тематичних, спеціальних). Отут хай би замислились керівники галузевих міністерств і відомств. Вважаю, правильну пропозицію вніс автор однієї зі статей на захист мовного омбудсмена у “Чорноморських новинах” (від 9 липня 2020 р.): з метою ефективного забезпечення функціонування української мови як державної, для втілення в життя однойменного Закону необхідно в країні створити спеціальний підрозділ – Міністерство української мови. І це не жарт. Бо роботи для нього за передбаченим Законом обсягом вистачить на роки й роки. А поки що працівникам Кабміну, керівникам міністерств та різних відомств варто подумати й подбати про впровадження згаданого типу інструкцій. Бо і в наш час без інструкцій не обійтись.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин