“Є мова рідного народу й рідної землі, яку не може замінити жодна інша”. · 3 Вічна пам’ять · с. 3сторінка оригіналу ↗
Помер творець мовних бестселерів
Слово Просвіти, №12–13 за 2021 рік
Відійшов у засвіти світоч знань, видатний мовознавець Іван ЮЩУК! З великим сумом, зі сльозами на очах із болем у серці сповіщаємо, що 27 березня раптово помер славний син України, світоч знань українських, один із найближчих друзів і невтомних лекторів Товариства “Знання” України, завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України, член НСПУ, член Центрального правління і Головної ради Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, лавреат літературних премій імені Бориса Грінченка, імені Івана Огієнка та імені Дмитра Нитченка, професор Іван Пилипович Ющук (народився 1932 року).
Ще вчора радів від подяки з Краматорська за подаровану ним книжку “Наша мова – наша історія”, мав утіху, що в нього, автора 20 підручників і сотень книг та публікацій з питань мови, вийшла підсумкова книжка “Мова – найбільший скарб”, що в “Урядовому кур’єрі” опублікована третя його стаття про українську мову, що він ще вчора в онлайн-режимі провів лекцію зі студентами, домовився з “Просвітою”, щоб відклали “Знанню” 20 книг для надсилання захисникам України у прифронтову зону – і раптом “швидка допомога” не встигла помогти. Висловлюємо найсердечніші співчуття дочці Ларисі і сину Олегу, внукам Олі і Михайлу, яких він бавив і ростив, іншим родичам і друзям у часи страшної втрати. Прощайте, дорогий Іване Пилиповичу! Божої ласки Вам у тих світах, вічної, світлої пам’яті!
З великим болем –
Василь Василашко,
учений секретар
Товариства “Знання” України
Неперервність поколінь Відійшов у Вічність Іван Пилипович
ЮЩУК – провідний український мовознавець, автор найкращих підручників і посібників з української мови, один із авторів сучасного правопису, письменник (повість “Троє на Місяці”), заслужений діяч науки і техніки України.
Іван Пилипович був Людиною з великої літери: надзвичайно інтелігентний, чуйний, пунктуальний, принциповий і непоступливий, коли йшлося про приниження національної гідності та нищення, спотворення рідної мови.
Ім’я мовознавця відкрила для себе вперше (а згодом і для багатьох друзів-редакторів), коли у 1993 р. придбала “Практикум з української мови” Івана Ющука. Через роки за його посібниками (зокрема з підготовки до ЗНО) вже навчалась моя донька і діти друзів. Ось така неперервність поколінь.
У 2009 р. доля подарувала мені зустріч із Іваном Пилиповичем на “Радіо Культура”. Пан Професор у тандемі з літературознавцем Анатолієм Ткаченком упродовж 15 років вели найрейтинговішу передачу “Як ми говоримо”. Щотижневі зустрічі дарували чимало радості й позитиву. Не передати словами, як Професора любили й шанували радіослухачі, які писали листи. Іван Пилипович відповідав на кожне звернення у прямому ефірі.
Іван Ющук був і Вчителем, і Порадником, і Другом. Не віриться, що “був”...
Спочивайте з миром, Іване Пилиповичу. Дякую за Ваше Світло, за Ваші уроки мови і добра.
Вічна пам’ять.
Людмила Лук’янченко,
Українське радіо
Біль непоправної втрати Давить каменем на груди біль непоправної втрати. Перейшов у засвіти Іван Пилипович Ющук. Людина великого серця і щирої душі. Палкий у любові до рідної мови. Мудрий мовознавець. Навчитель і порадник читачів. Мій добродійний наставник і, наважуся сказати, побратим. Побачте, незабутній Іване Пилиповичу, з небесної височіні світлішу долю дорогої нам Матері – України!
Вадим Пепа непоступливої позиції.
говорити, що ми втратили дорогу Людину, якій нема заміни й забуття.
телів і Героїв.
Пилиповичу Ющуку.
Друкуємо теплі слова прощання друзів, учнів, соратників.
Обірвалося життя українського мовознавця,
літературознавця, перекладача, активного громадського діяча, невтомного захисника української мови та культури, професора Івана Ющука.
Автор 20 новаторських підручників з української мови для середніх та вищих шкіл, за якими вчитиметься ще не одне покоління українців, він усе своє життя присвятив боротьбі за чистоту мови, утвердження українського слова, популяризацію державної мови серед молоді.
“Відродження мови – це не другорядна, а найперша й дуже важлива справа. Ми тим відроджуємо свою спільноту”, – казав Іван Ющук.
Світла Вам пам’ять, Іване Пилиповичу,
спочивайте з Богом...
Тарас Кремінь,
Уповноважений із захисту державної мови
Іван Ющук: Українська мова скріплює людей та вселяє довіру один до одного На 89-му році життя відійшов у вічність світлий й мудрий чоловік, мовознавець та громадський діяч Іван Ющук. Велика дяка та шана за кропітку і важливу місію, а також любов до рідного слова й України!
Світла пам’ять, земля пухом... “Нема кращих і гірших, вищих і нижчих мов. Але є мова рідного народу й рідної землі, яку не може замінити жодна інша. Добре, коли людина знає багато мов, але коли вона не знає й не любить мови рідного народу, вона обкрадає себе і свій народ. Бо розвиває мову тільки той, хто нею думає і спілкується” (Іван Ющук).
Олеся Руса
Вчилися за Ющуком Наша вчителька української Ніна
Шульга не визнавала жодних підручників, окрім “Практикуму з правопису української мови” Івана Ющука. На початку навчального року ми повертали в бібліотеку видані нам підручники, передбачені програмою, і далі вчилися за Ющуком. Жовтенькі старенькі книжечки, але всім у класі їх вистачало. Певно, школа закупила достатньо.
З відходом Івана Пилиповича відходить і ціла доба.
Вічна пам’ять!
Таня Кришталовська
Тепер допомагатиме Україні з небес Для мене особисто – дуже важкий час.
За останні місяці померло чимало людей, з якими я був пов’язаний тим чи іншим чином. Сьогодні дізнався, що відійшов у вічність мій соратник і наставник у боротьбі Іван Ющук, невтомний оборонець мови.
Передусім висловлюю співчуття роди
Центральне правління, Головна Рада, просвітяни України ні та всій нашій спільноті. Світла пам’ять про людину, яка стала невід’ємною частиною національної історії, і тепер допомагатиме Україні з небес.
Попри свій поважний вік, професор
Ющук був настільки вітальним, що давав фори набагато молодшим за себе. Хтось його знав як відомого мовознавця-славіста, хтось – як автора підручників з української мови і наукових праць з методики її викладання, ще хтось – як талановитого перекладача з балканських літератур, а хтось – як гострого публіциста й активного громадського діяча. В особі Івана Ющука поєдналися світло знання і дух боротьби за національні права українців – “за честь, за славу, за народ”.
Не можу сказати, що ми приятелювали. Ми були соратниками в затяжній боротьбі, яка ще триває і на якій ми здобули чимало перемог, в яких – частка світлої енергії Івана Ющука.
Він неодноразово був гостем моїх мовних етерів – як прямих, так і в записі – на “Радіо Свобода”. Наприклад, “Професор Ющук – про походження української мови”, “Професор Ющук про мову давньої київської держави”.
Саме він спричинився до того, що мене обрали головою Коордради з питань захисту української мови при КМО “Меморіал” ім. В. Стуса. А було це так.
Після звільнення з посади заввідділу мовної політики Секретаріату Президента в 2010 році я, потрапивши вперше в житті в Центр зайнятості й оформивши допомогу з безробіття, шукав роботу і нішу для діяльності. Був трохи розгублений. Аж тут дзвонить Іван Ющук і запрошує на засідання цієї самої Коордради з проханням дати якісь поради щодо діяльності ГО. В розпалі обговорення Іван Пилипович несподівано каже: “Пропоную, щоб Коордраду очолив Тарас Марусик”. Я знітився, інші присутні теж заклякли від несподіванки. На моєму обличчі, мабуть, намалювалася відмовна міміка. Професор Ющук відразу зреагував, додаючи інших ноток в свої звичні інтонації: “То Ви відмовляєтеся?”...
Отак відтоді ми йшли вже пліч-о-пліч у спільній боротьбі – десятки серйозних звернень, різні пікети, участь у круглих столах і конференціях. Іноді дивувався з його витривалості, коли вже і я був “захеканий”.
З недавніх його праць ми завдячуємо йому “Словником української мови VІ століття”. Між іншим, попри свою вихованість, інтелігентність, він був безкомпромісним у питаннях мови і національної ідентичності. Зовсім недавно він опублікував на своїй сторінці допис про один відомий експонат з Національного музею історії України. Мова – про меч коваля Людоти, який при новому керівництві втратив цю назву, і проти цього виступив професор Ющук.
Тарас Марусик
На 89-му році життя помер український мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч Іван Ющук. Про це 27 березня повідомив у Фейсбуці його онук Михайло Кублій.
“Сьогодні зранку не стало нашого діда. Прожив 88 років, більшу частину життя присвятив наполегливій боротьбі за українську мову і українську Державу. Завжди пам’ятатимемо”, – йдеться в повідомленні.
Іван Ющук був професором (1992),
завідувачем кафедри слов’янської філології і загального мовознавства
Київського міжнародного університету, Заслуженим діячем науки і техніки України (1993), відмінником освіти України, членом Національної спілки письменників України, членом Центрального правління та Головної ради Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, лавреатом Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2014) та премії імені Дмитра Нитченка (2016).
Він перекладав твори сербських, хорватських, словенських, лужицьких письменників, зокрема: Іво Андрича, Івана Цанкара, Радоє Домановича, Стевана Сремаца, Меша Селімовича та інших.
Також Іван Ющук став автором 20
підручників з української мови для середніх та вищих шкіл. Крім того, досліджував Голодомор-геноцид українців 1932–1933 років.
Ми зустрічалися часто... Не стало видатного мовознавця, літературознавця, перекладача, просвітянина, професора Івана Пилиповича Ющука. Нас із ним пов’язували багатолітні дружні стосунки. Адже для просвітянської молоді він був справжньою зіркою: його знали як автора підручників з української мови, за якими навчалися; він допомагав редагувати газету “Листок”, яку започаткував колись Олекса Правдич, і завжди залучав молодь до просвітянських заходів.
2010 року, коли я готував до друку книжку “Наше прізвище Букет”, Іван Пилипович підготував фаховий коментар щодо мого прізвища, на який я спирався у виданні. До “Слова Просвіти” я написав чимало статей про його діяння, зокрема, про обрання І. Ющука 2011 року головою Київського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” Тараса Шевченка.
Іван Пилипович очолював просвітян столиці до 18 червня 2013-го, коли його на цій посаді змінив чинний голова Кирило Стеценко. А у вересні 2017-го був обраний заступником голови громадської спілки “За українськомовний Київ”. 8 грудня 2018 року просвітяни, разом з Іваном Ющуком, відзначили 150-ліття Товариства у Львові (теж був там присутній).
Останнє його фундаментальне дослідження – “Словник української мови VI століття” – вийшло друком 2017 року. Про нього він розповів у спеціальному випуску про українську мову газети “Український інтерес” у червні 2019 року. А у вересні минулого року на моє запрошення дав інтерв’ю цьому виданню, мабуть, останнє...
Світла пам’ять Вам, пане Професоре!
Євген Букет
Чорна звістка облетіла зранку 27 березня 2021 року Україну: помер професор Іван Пилипович
Ющук. Це втрата кожного українця, адже десятки років учні й дорослі вчили українську мову за підручниками Ющука, слухали Його радіопрограми з культури мовлення та публіцистичні виступи на захист державної мови, віддавали Йому шану як засновнику Товариства української мови та беззмінному члену Правління і Головної Ради ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Перекладач із сербської мови найкращих романів XX сторіччя, автор численних публікацій на шпальтах просвітянського тижневика «Слово Просвіти», членом редколегії якого він був, завжди дбав про розвиток газети, часто і щедро підтримував її матеріально. Остання публікація Івана Пилиповича була присвячена ювілею Лесі Українки – як завжди, сильна і переконлива.
Іван Пилипович Ющук – наш вчитель і наставник, безкомпромісний та послідовний, повний добра і світла, з неймовірно гарною усмішкою в зажурених розуміючих очах за скельцями окулярів...
Частий гість редакції, порадник, розважливий і знаючий співрозмовник. Людина мужньої,
Воістину, мова є домом Його буття, і Іван Ющук широко відкрив двері своєї мовної оселі для тих, хто хоче її знати, – це об’ємні публікації в Інтернеті, Його поважний друкований доробок, вартий окремих полиць у бібліотеках.
Кілька десятиліть тісного спілкування і співпраці, взаємна приязнь і повага дають нам право
Саме завдяки І. П. Ющукові до лав захисників української мови і протистояння її русифікації було залучено сотні людей-мовознавців, письменників, вчителів, студентів.
Українська словесність зазнала величезної втрати – нас покинув один із її Творців, Мисли
Сумуємо разом із усіма, хто знав Івана Пилиповича. Розділяємо сердечний біль його родини... Хай пухом буде земля, і сотворімо Вічную Пам’ять праведнику Української Мови Івану
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
