Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Треба відстоювати свою церкву на своїй українській землі, рідну мову, ті надбання, що даються нам сьогодні кров’ю”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Історія й сучасність ПЦУ на Вижниччині

Слово Просвіти, №12–13 за 2021 рік

Із проведенням 15 грудня 2018 року Об’єднавчого собору, який відбувся у Святій Софії Київській, зі створенням Православної церкви України, з обранням її Предстоятелем Епіфанія та отриманням ним із рук Вселенського Патріарха Варфоломія Томосу про автокефалію розпочалася нова сторінка духовного життя, величезна робота з розбудови рідної Церкви. Шлях до цих історичних моментів був непростий, доклались до нього й жителі нашого району. шла з підпорядкування Московського патріархату в УПЦ Київського патріархату. Багато зусиль доклав для цього її настоятель, а нині благочинний Вижницько-- Путильського благочиння митрофорний протоієрей Ілля Кігніцький, – розповів Дмитро Михайлович. – Він мав підтримку значної кількості вірян. Сьогодні хотів би згадати покійного вже Григорія Мироновича Бойчука, який тоді був старостою церкви, віддавав їй свою любов, свої сили, гуртував людей. У перші роки незалежності до нашого храму сходилось дуже багато парафіян, приїздили із сусідніх сіл на богослужіння. Сьогодні не так масово люди йдуть до церкви. Зрозуміло, що це пов’язано з поширенням коронавірусу, десь – зі з’явою нових храмів, а, можливо, є й частка духовного зубожіння. За банилівською громадою з-під Московського патріархату вийшли тоді кілька громад у Берегометі, Долішньому Шепоті, Миговому, Середньому Майдані, Чорногузах, Лопушні, Вижниці, околиці Рівня. Пригадую також Отець Іван Стратій як відбудовували занедбаний радянською владою Свято-Михайлівський храм у Вижниці. Немає вже з нами патріотів Василя Чорнея, Лідії Чорней, Петра Берника, Павла Никоряка, який очолював братство Андрея Первозванного, Івана Джеголі та інших. Але є громада, є парафіяни, які разом зі своїм наставником митрофорним протоієреєм Михайлом Блощицею згадують у своїх молитвах будівничих храму цього. Василь Чорней разом і ініціативною групою порушував питання відбудови Свято-Михайлівського храму ще у 1972 році, з таким проханням їздив у Київ. Завдяки їх старанням храм було освячено і відкрито 25 грудня 1990 року. Від імені духовенства слово мали протоієрей Свято- Прокопівського жіночого монастиря села Лекече Іван Гузак, отці Заставнівського благочиння Ростислав Семенчук – настоятель громади св. Миколая с. Добринівці, Віталій Мензак – настоятель храму св. Василія Великого, с. Дорошівці. Вони говорили про свою духовно-просвітницьку місію, про те, що двері українських храмів відчинені для всіх. Просто треба відстоювати свою церкву на своїй українській землі, рідну мову, ті надбання, що даються нам сьогодні кров’ю наших захисників. Після Революції Гідності, з початком російської агресії в Україні до Київського патріархату приєднались громади сіл Кибаки та Мілієве, пізніше Карапчів, Вахнівці та Іспаський Майдан. Громада села Коритне, аби уникнути протистоянь, вирішила будувати новий храм. Парафіяльні збори були проведені в Черешеньці та Бережонці, однак процеси переходу в лоно ПЦУ призупинились. Нелегким є шлях до справедливості для вірян Свято- Михайлівської церкви села Бережниця. Процедуру переходу вони розпочали після того, як 10 лютого 2019 року після богослужіння настоятель храму отець Костянтин запропонував присутнім проголосувати за те, щоб залишитися вірними Блаженнішому Онуфрію. – У храмі перебувало близько тридцяти парафіян, – розповідала громадська активістка Світлана Ткачук. – Про збори попередньо не повідомлялось, тож думку решти представників нашої громади не врахували, що дуже обурило. Рішення перейти під юрисдикцію ПЦУ, прийняте громадою 225-ма голосами, не знайшло підтримки в настоятеля. Перед нами закривали браму, не пускали ні в храм, ані навіть на подвір’я. Ми молились біля каплички і не полишали надії на своє законне право. У храм потрапили 10 березня, зареєстрували релігійну громаду 12 квітня 2019 року. Прихильники московського патріархату подали позов у Вижницький районний суд, а після відмови їм у задоволенні позову – апеляцію. Бережничани шукають захисту у Верховному суді України, куди подали вже третю касаційну скар-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин