Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №12 за 1995 рік

Слово Просвіти, №12 за 1995 рік

лово ПРОСВІТИ окупантів о україні довела тільки до поглиблення й поширення Соротьом українського народу, -- відзначав Роман Шухевич, -- український народ, український визвольний рух, шу каючи нових шляхів, прямував, як | прямує заажди, ДО ОДнНІЄ |ИТОІЖМети -- до побудови Української Самостійної Соборної Держави.» Парадоксально, але факт: теперішня незалежна Україна на офіційному рівні досі не визнала УПА воюючою стороною у минуліи Війні ТОДІ виходить, що наша Батьківщина ще не повністю самостина, або її найвищі державні чинники, певно, на догоду сталіністам ішовінІсТам-великодержавникам зумисно чи мимоволі ігнорують доведену історичну правду: такі, як Роман Шухевич, віддали життя за незалежність України Кому це вигідно? Лише політичним силам в Україні та за пп межами, яю ведуть цілеспрямовану підривну роботу проти державно: незалежності України, нав язуютьнам різні варіанти повернення в тоталітарне минуле чи входження в економічний, віЙйСЬКкКОВИЙ |і політичний союз з РОСІЄЮ, ЩО в суті своїй є бсівнозначним, згубним для нашої держави Є ще один аспект цієї проблеми: невизнання УПА воюючою стороною дає змогу антиукраїнським силам маніпулювати свідОомІСТЮ нетямущих людей (а їх багато), нацьковувати схід г південь проти заходу України, залякувати обивателів зловісними міфами про західнякіІв--"запроданців», бандерівців-«бандитів». Такчитнакше така політика! пропагандистська робота, яку ведуть у нас насамперед комуністи й соціалісти, а ззовні -- шовінІСТИ-Великодержавники, різні жіріновські, затуліни, бабуріни, лисенки вкупі з російськими засобами масової інформації, професйними брехунами з першого каналу телебачення Останкіно, гальмують процеси національного примирення, консолідації українського суспільства. | знову ж таки ще одне коло замикається: на фоні системної економічної кризи і соціальної незахищеності значної частини населення така політика «грає» на користь апологетів відновлення «тюрми народів» -- єдино! неподільної імперії з центром у Москві. Самостійна Україна була метою життя Романа Шухевича. До боротьби за неї він готувався з юних літ, гартуючи тіло своє інаповнюючи, загострюючи розум. В 16 років хлопець стає членом Української Військової Організації (УВО), бере участь у пластовому русі, захоплюється спортом, причому грунтовно займається багатьма його видами, що й доказав 1923 р. в Запорізьких іграх, здобувши кілька призових місць. Він замолоду опановує мови давньогрецьку, латинську, польську, згодом добре володіє німецькою, знає англійську. Привчається до надбань української І світової! культури, блискуче грає на фортеп'яно, пізнає тонку душу скрипки. Він грунтовно вивчає військову Справу вдома і за кордоном. Набуває фаху інженера. | все це комплексний, добре продуманий | організованими процес творення самого себеяк людини. Фахівця, інтелектуала, справжнього інтелігента Виходець із «провідної верстви», як мовилося колись проінтелігенцію в українському суспільстві, він роками готувався для того, щоб за собою повести багатьох. Щось малувато бачимо серед нас таких людей, ана рольгетьманів претендує багато атаманів і атаманчиків. Роман Шухевич -- велика постать в українській історі, що появилася закономірно, сформувалася на духовних, інтелектуальних, звичаєвих засадах і традиціях знаменитого священицького роду Шухевичів Понад сто років тому цей рід бере свій початок з села Раковець на Городенщині, від пароха Євстахія, син якого Йосип пізніше посів парохію в сусідньому селі Тишківці. В роду Романа Шухевича були священики, письменники, етнографи, правники. Попередникам головнокомандуючого УПА в родоводі належать переклади творів Вергілія, Гомера, Вальтера Скотта, власні оригінальні твори художньої літератури, прихильно оцінені ще Іваном Франком Третій в роду доктор Володимир залишається досІінеперевершеним автором знаменитого п'ятитомного етнографічного досліІДЖення «Гуцульщина» Провідна верства українського суспільства народила великого сина України Романа Шухевича, який, певно, міг бистати уславленим маєстро по класу гри на фортеп'яно і скрипці, але в силу історичних обставин взяв до рук інші інСтрументи ..по класу автомататгранати, ніколине перестаючи бути людиною високої внутрішньої культури. Він гнівався коли иому, траплялося, підсОовували кращий шматок -- ділився з воїнами, як благородний князь Святослав, ділив з 8Оїнами один стіл, влягався на спочинок покотом разом з воїнами Він глибоко знав і любив творчість Тараса Шевченка, в А С РА нн - і панно нан ши ОТ НН они міг під настрій цитувати з пам'яті цілі фрагменти знаменитої поеми «Слово о полку Ігоревім», захоплювався талановитим поетом Грицьком чупринкою, якого більшовики розстріляли в роки громадянської війни за участь у визвольній боротьбі Не випадково у першого взявім'я, авдругого прізвище, щоб у підпіллі на посту головнокомандувачаУПА називатися генерал Тарас Чупринка (до речі, звання генерала иому присвоєне рішенням УГВР). Роман Шухевич -- саме породження української культури | духовності. Класична освіта, спартанська фізична підготовка, органічна національна культура у сплаві з європейським світорозумінням сформували воїна т провідника воїнів РОмана Шухевича, що означає для нас: Українська незалежна держава народилася спершу у світлих головах передових мужів нації, лицарів грядущоїт свободи. Вона була створена передовсім у царстві духа, а далі відвойовувалася у важких битвах. Закономірно, що в нових суспільно-політичних умовах саме українські письменники першими стали на передньому краї боротьби за незалежність України, і вони, перші бунтарі в системі тоталітаризму, знайшли підтримку народну. Отож тепер, коли державні чинники покинули напризволяще в джунглях фіктивного ринку українське книговидання і пресу, творчі спілки, загалом українську культуру, та ще й збираються впровадити в державі російську мову як офіційну, то мимоволі знову зріс духовний бунт. Хочеться спитати деяких радників Президента України: - Чомунині, внезалежній Україні, віІДСТОронюЮєтТьЬСся українська культура від державотворчої сфери, від формування національної самосвідомості? За чиїм сценарієм впливові особи «наверху» розгортають будівництво нової України ... без України? УрокиР. Шухевича, які мусимо засвоїти, стосуються нетільки політичних, державотворчих, культурологічних проблем, що потребують розв'язання. У них є також аспекти морально-етичні. Обставини підірвали здоров'я Провідника УПА в краю, серце вже не витримувало перевантажень | болю втрат, пов'язаних із загибеллю найближчих друзів, соратників, жорстокими репресіями супроти власної родини. Йому пропонували виїхати за кордон -- Відмовився, щоб не зрадити втечею тих, хто прихилився до його самовідданості, незламності, жертовної! віри у Велику Українську Справу. Роман Шухевич загинув у нерівному двобою, без сумніву, певний того, що життя, покладене на олтар Вітчизни, прожите не марно. Йому випало жити в жорстокий час, перенасичений жорстокими методами боротьби пітина смерть за святе діло, бути посмертно иого ж убивцями та їхніми правонаступниками оббріханим і опльованим. Сьогодні, в незалежній Україні, ним омріяній і вистражданій, він опинився в ролі упослідженого прохача під офіційними київськими воротами, далеко не Золотими Воротами до свободи | справедливості. Його мертвого, людину-легенду, героя визвольної боротьби за Україну, не пускають до нового Українського Дому. Все ще не пускають. Природно, за всіма законами елементарної логіки, виникає насамкінець простеньке, але ключове питання: -- То маємо чи не маємо самостійну Україну, за яку боровся Роман Шухевич? Думаю, що маємо, але не Зовсім таку і далеко не в повному обсязі. Вона ще і не сповна самостійна, і не остаточно соборна, і мало демократична. Але ми крок за кроком просуваємося вперед тією дорогою, якою йшли, але не дійшли наші великі попередники, заповівши нам продовжити високу долю Серед багатьох наших негараздів і бід, певно, головна біда в тому, що там, закермом реальної влади ще зовсім мало духовних спадкоємців Тараса Шевченка ! Тараса Чупринки Нас мало, Боже мій, нас дуже мало, Замало нас вже більше триста літ. На чім тоді тримається мій СВІТ | що ж тоді предтеч моїх тримало?! Скільки б не було, а ми є! Наші лави ростуть і МіцнІЮТЬ. З нами Роман Шухевич | такі, як він Нова історія України пишеться в наш час, а стара переписується наново 32 законами правди | справедливості. Будемо сподіватися, що історія остаточно все поставить на свої МІСЦЯ. Тільки не забуваймо: історія твориться людьми, а не сама по Собі Петро ОСАДЧУК, народний депутат України ПЕРОМ САТИРИКА ... КОТРІ ЩЕ ТИМЧАСОВО НАЗИВАЮТЬСЯ УКРАЇНЦЯМИ З усією рішучістю заявляємо |від імені інтернаціонального громадянського Фронту будемо невтомно заявляти: на Україні, на жаль, все ще відбувається українізація. Націоналістичні елементи, скориставшись демократією та проголошенням України суверенною державою, почали на деяких вулицях деяких міст міняти деякі вивіски: чомусь лише російські на українські, хоч давно відомо, що російськомовні вивіски (як |і взагалі російська мова на Україні) є стабілізуючим і безперечно політично-оздоровчим фактором, фактором істиного братерства народів, виявом справжнього інтернаціоналізму. Чому це українські націоналісти так вчепилися за свою мову і тільки її, а не, наприклад, російську, як то історично склалося на Україні, проголосили державною? Та зрештою, яка різниця пролетаріату, якою мовою написані вивіски на Україні -- російською чи українською (хоча російською, наприклад, звучить більш цивілізованіше), адже головне, аби було сало та ковбаса, аці продукти споживання на обох мовах звучать одинаково. До всього ж заміна вивісок це не тільки значні економічні витрати, це розпалювання нездорових інстинктів молодшого брата проти старшого, затиск громадянсмьких свобод і взагалі -- демократії, топтання прав людини, що є вищим за права т. з. української нації! До всього ж українці забагли захопити всю Україну, щоб і її зробити українською, а неінтернаціональною. Підтим, мовляв, соусом, що французи свого часу захопили Францію, англійці - Англію, пталійці -- Італію, поляки -- Польщу і так далі. Поки що вони здійснюють українізацію лише самої України, але це всього лишетактичний хід, щоб приспати пильність інтернаціоналістів: почнуть з України, а потім захоплять увесь вільний світ! Варто наголосити, що насильницька українізація розпочалася не сьогодні, а 352 роки тому, коли українські націоналісти живосилом українізували свою першу жертву -- щомно народженого тоді російського державного діяча та дипломата Омеляна Гнатовича, змусивши його взяти собі прізвище не Росіянцев, як того слід було чекати, а Українцев. | після цього акту насильства над собою російської національності ще дехто сміє говорити про якусь нібито віковічну русифікацію України! Схаменіться, панове націоналісти! Де вона та міфічна русифікація, коли на Україні навіть качки чомусь називаються не руськими, як слід було чекати за русифікації, а -- українськими. Всупереч їхній звичайно волі. Як і нещасні гуси, котрі теж силоміць віднесені до української породи, хоч вони по-українському не тямлять навіть гелготаги. Чи, наприклад, безневинні кури, котрі називаються на Україні не радянськими, не інтернаціональними (чи, як тепер-есендівськими), а - українськими. Це ж не що інше, як насильницька українізація курей! Як, між ІНШИМ, І свиней, чиї дві породи -- ряба та біла степова - теж називаються українськими, що попахує махровим націоналізмом! І це при тому, що кожна божа твар у нас вільна і має право на вільне, демократичне самовизначення своєї породи. Тож деякі громадяни бояться із своїми болонками чи пуделями навіть з квартири виходити, щоб рухівці відразу жне оголосили їх болонками чи пуделями української породи! націоналісти -- осідлали - в прямому значенні цього слова, -- навіть коней і на Україні ці нещасні тварини теж оголошені українською породою. | це при тому, що ніякого референдуму як їм називатися (а може, вони інтернаціональної породи?) серед свиней, гусей, курей та коней не проводили. Навіть в Луганську чи в Донецьку. Тож Реарто бити на сполох, бо націоналісти І тоді годні-завтра українізують навіть шовіністів | Тоді демократії та правам людини неодмінно надійде крах! Про посилення насильницької українізації на Україні свідчать ще и такі факти. В Англії, наприклад, немає міста Англійська, чи в Америці -- Американська, як у Франції - Французька. А ось на Україні є Українка (Київська обл.) та Українська на Донеччині, І сама країна всупереч (підходимо до найголовнішого) своїй істино історичній назві Малоросія, стала чомусь зватися Україною. Ось до чого довели її націоналісти, що геть розперезалися! Ось як вони вже зукраїнізували тиху та покірну Малоросію. Куди дивиться ООН та патріотичне, інтернаціональне людство? А тому інтернаціональний громадянський фронт, котрий об'єднує всіх чесних інтеранаціоналістів-шовіністів, істинних монархо-комуністичних, валуєвсько-миколаївсько-бекендорфськота ленінсько-сталінсько-жиріновських борців за щастя України (під її, звичайно, історично виправданою назвою Малоросія) врочисто заявляє: нинішнє покоління малоросів і хохлів, котрі ще тимчасово називаються українцями, повинні жити в Малоросії. Адже України ніколи не було, немає бути не може, а була, є і буде Малоросія -- вільна серед Вільних губерній Великої Матушки Росії - з офіційною російськаю мовою і цим треба пишатися, а не панікувати. І в цьому інтернаціональний громадянський Фронт одностайно, з великим трудовим піднесенням та ентузіазмом, в єдиному пориві підтримує увесь нинішній український (а насправді малоросійський) народ, котрий ніколи не бажав | ніколи не бажатиме жити окремо й незалежно, а тільки в якості молодшого братаусвого великого старшого брата. Так переконаний ісам великим старший брат. Тільки, скинувши з себе насильницьку машкару українізації, українці нарешті стануть справжніми малоросами-хохлами і добровільно проголосять двуязичіє, себто на першому етапі російську мову зроблять офіційною і ТОДІ на так званій Україні запа гує справжній інтернаціоналізм- комунізм! Валентин ЧЕМЕРИС

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин