Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №12 за 1995 рік

Слово Просвіти, №12 за 1995 рік

А - ВЕРНІСАЯ ПРОСВІТ Й» ПСВІТИ - ч- Р С Р "АЛИНА НОВАКІВСЬКА «9 ПРОСТО Фу МОБЛЮ ШИТИ НЯ СВІТІ» Серед хороших 1 різних виставок, з якими мали змогу познайомитися л юбителі вернасажів у Києві 1 Львові, увагу преси привернула виставка Галини Новаківської. Страва ме а тому, що художниця приїхала з Канади, ї її роботи дають змогу ще раз відчути велику красу 1 силу ностальгії: є ЯКИЙСЬ «секрет», що криється за полотнами, створює певни ц настрій при їх спогляданті 1 залишає по собі спогади надовго. Любов Голота зустрілася з Галиною Новаківською 1 пропонує читачам прилучитися до їдньої ПЕ Р с РР ни РАН зання сін розмови. л - Ви вибрали для виставки картинти, які дважаєте найбільш характерними? йо -- Не конче. Тому що пересилка обмежує мене Скажімо, я створила таку серио «Наше минуле», а привезла лише кілька робіт" «Степова баба», «Тритільська культура», «Канадійське жито» | л - Ви називаєте саме ті роботи, які викликали в жене певні роздуми 1 я 6 хотіла з вами про них поговорити. А почнемо з «Осіннього настрою» в якому я розгледіла Ваш автотортрет... Н С Так але я не думаю, що це автопортрет. Я не думала малювати автопортрет, я думала малювати осінь, видко я є така осіння пані, під зиму вже. Л. - Просто мені здається, що то один 1з найпомітнішит жіночих автотортлрєтів, які меті доводилось бачити. Для мене жінка -- це настрій, ана виставці демонструються кілька жіночих образів - р я відчуваю стільки ж настроїв; жінка супроводжується настроями не миттєвими, а, скажімо так, етапними.. Я не хочу зводити Вашу творчість 1 наше інтерв'ю тільки до жіночої теми, точа вона загзмпонує багатьом, ї не тяильки жінкам... Н. -- -тема материнства, «Тихе щастя».. л.-- Отже, від настроїв, в1д природи, від людини виприроді, ви перейшли до осмжислентя культури, представником якої ви є. Н.-- Я б почала з картини «Степова баба» -- бо то щось давнє, наше і я собі думала: ну хто так добре бачив, крім неї, минуле, ті напади татарські, печеніжські, той вогонь яким Україна горить. Саме вона найбільше знає про той час, -- предкнязівський, козацький. Моя думка прямувала в Україну 1 я брала теми з давніх, князівських часів. Я не входжу в політику, бо я того не люблю, а княжа доба -- то є таки княжа доба, могутня, прекрасна! Так що я-Малювала і «Слово о полку Ігоревім», і «Плач Ярославни», навіть є «Срібна гривня Володимирська», -- на жаль я не змогла їх привезти. То все одна серія -- «Наше минуле», я до неї постійно вертаю Другий напрям -- то є життя довкола мене, щоденне, прекрасне. Л. - Життя вам давало багатший матерлал. Ви, як художник, починали...? Н.-- в Польщі, в Кракові. Я дуже люблю людей. І придивляюсь, як люди говорять, як спілкуються. Я маю ЦІЛИЙ цикл «Розмова», -- розмова через телефон, розмова трьох жінок, розмова старших панів, які політикують.- А третій напрям -- то композиції, натюрморти, квіти -- це серія, яку я дуже люблю, яку люди дуже люблять і охоче купують. А ще ікони -- я ними вінчаю всіх в Торонто і всіх в Онтаріо. Я боюсь свої ікони показувати, бо знаю, що ви тут маєте такі чудові ікони.. Л. - На виставці представлено три ваших ікони 1в6о0нчи дуже цікаві за виконанням. Це довільні фантази, чи ви орієнтуєтесь на відомі зразки? Н.-- Я орієнтуюсь на візантійський уклад ікони. То не є баррокові ікони, де прекрасна жінка з малим дитятком, я вже навіть назву їм дала -- релігійний живопис, а не ІКОНИ, бо на іконах має бути грунт інакший, інакші фарби. галі, є ціла своя метода, а я їх малюю по малярськи, але все-таки в них є візантійська традиція, візантійський уклад, я переважно малюю Богородицю з дитям, тому що-то для мене є найвище -- материнство. Я привезла сюди три картини релігійні, і всі вони крізь призму мого бачення перейшли, бачення життя, бачення людини в ньому-. Ло - Ви бували в різних містах, ви прожили 1 прожуваєте таке насичене життя, 1 ви сказали, що, передовсім, квіти, жінки, люди, іт спілкування диктували вам теми. А міста 1 місця, де ви жили? НО -- Вони дають мені теми, але я не перебуваю в тій урбаністиці, в тих будівлях, я не замикаюсь в них. В моїх роботах і є місце дії, але, водночас, там буквального нема. Для людей вони є реальні, бо люди потребують якогось сюжету. Я працювала в абстракті, мені дуже це імпонувало В 60-х роках канадійський живопис мав напрям абстрактний, але те дуже скоро перейшло. На зміну прийшов такий магічний реалізм, де відкидалось все непотрібне, а лишалось щось, що є вже конечне, детальне, що підкреслює дану річ. Наприклад, купіль: то не вбрання людини чи рушники, а тіло над водою, під водою, гра світла -- 1 це давало сильне враження. Ми були з чоловіком в Марокко. Гаряча червона земля, люди живуть в підкопаних хатках (землянках). Яна те надивилась, приїхала і намалювала кілька тих краєвидів. Цікаво було, чи люди то зрозуміють? І вони відчули, впізнали, хоч я не давала правдивої перспективи в глибину, тільки натяками малювала. Або, коли я була в Україні, я собі робила замальовки, в Тернополі багато малювала, -- там маю родину. Тоді я з того писала картини, робила виставку 1 все продала-бо то сентимент, то Україна, 1 ліоди віддалені від свосі землі, того потребували.. Л. - І все ж таки, художник, який би він самобутній не був, має школу 1ї має взірці для наслідування... Н. -- Коли ми вчилися в Кракові, всього було багато, живопис ділився на багато напрямків, ми мали сильний контакт із Заходом. Ми йшли в імпресіоністичному напрямку. До того ж, кожний шукав себе, я перейшла всі стилі 1 то свідомо, скажімо, -- мене захопив кубізм. То було чудово, -- попрацювала в тому, кілька картин намалювала, -- е ні, то не моє. Щось інше треба! Був сюрреалізм, - - вив ньому могли дещо сказати, то є спосіб найбільше висловити думок своїх Тоді дійшла до абстракту, з абстракту перейшла вже в експресивний світ. І, звичайно, треба знати художників. Знаю Новаківського, знаю Труша, -- тих західно-українських митців, ЯКІ навчали в академії в Кракові, та традиція лишилась, і я до них близька. Я не чулася в Кракові відділеною від України. Я все життя захоплена Ван Гогом, бо він є кольорист прекрасний. Л. - Ваша канадська серія, -- якийсь етат вашого життєвого шляху? Історія Канади, історія українських поселенців в Канаді -- вони були об'єктом вашого художнього зацікавлення? Н.-- Правдиво, - ні, бо я не чуюся шалено зв'язаною з тою групою людей, яка там є. Я ім співчуваю, бо вони прийшли з різних околиць, їх просто приманювали, вони їхали на обман, сподіваючись що там буде чудова земля, але ж вони приїхали на кущі, на ліси, на багна. Вони не знали як до того взятися, не мали приладдя, власне, були неграмотними 1 безкультурними, не були й народними митцями, -- але кожний із свого села щось привіз -- один приїхав з кожухом, а друга з вишивкою... Як була виставка до 100-ліття нашого поселення, то я трохи більше увійшла в усе те, традиція якась була, але то традиція чогось такого бідного 1 такого нез'ясованого. І воно в тій нужді таке дике було часами. Ї я подумала -- ні, я такого коріння не маю, мене виховали цілком інакше. Я знаю, що була Київська Русь, що була могутня країна, іце-- моє Алеяспівчуваю тим людям. Їх діти дуже скоро гпшли у все канадське, їх діти тепер є на добрих становищах, спочатку до українського всього здалека стояли, тепер всі навчилися говорити по українському, пхають дітей до українських шкіл і є помічні нам, Вони дуже ї дуже тепер є українці, хоч українські традиції підтримували в Канаді не поселенці, а еміграція. Л. -- Мені здається, що митецька людина, живучи 6 дгасторі, не може дістати повного розквіту, повнот реалізації в слові чи в малярстві, вона мусить все ж таки знати ту культуру, на яку вона виведена... Н. -- Так, ти вклоняєшся тій культурі, в якій живеш, бо їй неможливо не вклонитись. Як ми почали примушувати дітей, щоб не йшли в чужинецьку культуру, щоб не одружувались з чужинцями, бо розгубимось, то вони спочатку давалися, а потім навіть моя дочка мені сказала: «--Мамо, я мушу щось любити, я не можу любити тільки того Дніпра, якого я ніколи не бачила. Як тут є така чудова природа, я мушу тп любити, тоді я буду 1 тамте любити». Вона вийшла заміж за українця, який страшенно всім цікавиться. А їхні діти -- то ми дбаємо, щоб мали дуже добру освіту, тоді будуть потрібні і тут,і том. А я не знаю, коли плакати, бо щось українське зворушить мене до сліз | щось канадське також.. Як виступала та паша Баюл, то кожна українська хата сиділа, як приліплена до телевілора, всі плакали, То є та ностальгія, о тн 4 аг то є той довгий час, де ми вічно спогадами жили. Але | | ||| неможливо оминути Заходу. І для мене важливо, щояне замкнулася в етнічному малярстві... ро Л. - Так. Але ви намалювали картину «Канадське | ||| ки жито», | і Н. -яз То не є тільки канадське, а але й наше. | ружа Л.- Іви передали дух, ауру того жита. Хлібний дух і філософію людини у ставленні до цієї рослини. | | |/4/ Навіть новою технікою написано. 8480 Н. --. Я не хотіла там лишати нічого, ані неба, ані краєвиду, ані доріжки -- нічого. Перші поселен пікреслювали, що то вони привезли жито в тих вузлич ках -- можливо, то «Жито» з тих вузличків. В Канаді, я поїхати в ті села Саскачевану, то ви зустрінете село Україна, Комарно, -- самі українські назви. Стоїть, якась завалена церква 1 одна хата, і більше нічого, і то є село. Так що їм хотілося щось десь позначити Україною -- тим людям, що з Комарна, наприклад приїхали. Ось звідки те «Канадійське жито».. Л. - Наші мистецтвознавці говорять, що українські художники, особливо молоді, дуже потпулярні за кордоном. Багато робіт зараз продається за кордон. До цього спонукає, скажімо, не найкращий рівень життя. Як ці роботи вписуються, в масив канадійської малярської культури? Н.-- Я би сказала, що тепер наступив друтий період визнання їхнього. Перший був, коли те все масово в'їхало. Художники були погано зорієнтовані, знали тільки, що люди мають багато грошей 1 все купують, -- але в нас ніхто так дуже тисячами не кидає. Як картина підходила попід тисячу і була справді вартісна -- то вона пішла, а далі то вже трудно. Першими були дуже добрі митці. Гуменюк, Марчук, з його «пльонтанізмами» - Мав у нас цікаву виставку. Гуменюк -- він більше монументальний. Потому був Остафійчук, він дуже добрий графік. Нині молоді художники приїздять, вони є дуже авангардні, але ж вони повторюють те, що було в нас в 40-х роках. Нью-Иоркська школа мала ті течії, такі самі абстракти, недокінчена форма, розірвана форма- Є і добрі речі, але на загал -- навала посередніх речей і люди трохи зменшили купування, напхавши свої хати, Потім почали привозити прикладне мистецтво. Це вже менше йде. Цікаво ось що: в нас було мало тематичних картин. В нас картина мала бути цікавою для ока, де розпрацьована площа по-мистецьки, мусила мати технічні, кольористичні, композиційні вартості. А тут кидається у вічі дуже сильна тема 1 не раз за нею можна сховати недоліки. Наприклад, тема «материнство»: картина кольористично не дотягає чи ще якось, але то є «материнство» | зворушена людина те купує. В кожному разі, все дуже гарно з мистецького боку -- все ж таки наша діаспора -- то така замкнена група людей. Ми всі себе знаємо. Ми створили «Пласт», різні організації, галереї, Є наші лікарі, нашт банки, наше все. В товариському житті -- ви всюди і всюди стрічаєте тих самих людей. В Торонто в КУМФ кожної неділі є якесь відкриття о пів на четверту (КУМФ -- Канадсько- Українська мистецька фундація). А тепер, як хтось притхав з України, то десь його просять, десь його возять, вже трохи ширше спілкування, а спочатку були вічно ті самі. Ї тепер ми входимо більше в канадське життя, хоч українство ми тримаєм. Л. -- Які ваші враження нині, адже ви вже не вперше до нас приїжджеєте? Н. Так, але тепер то вже цілком інакше Бо колись показували мені тільки те, що можна показати, А тепер я Є між людьми. Л. Ви часто закохуєтесь? Я маю на увазі закоханість як стан душі. Н. О, в мене той стан міг бути дуже часто. Ви захоплюєтесь ліодиною, бо вона щось випромінює добре і ясне, те недовго лишається з вами. Бо, навіть в такому поважному вщі, я з одними буду говорити довго і приємно, а є зануди такі, що не хочу на них дивитись. Але я постійно закохана! Л.-- Дай Боже, щоб Вас цей стан пе полишав. Н.-- Я просто дуже любліо жити на світі. ", се РИ змі 3 йі б о і р - б "її ГК - з - , й мі ПЕ Р її вай з о -- ' чк М б "а 5 . - "м Г й ' ї ч - й й і " й ч, - чу В ч- Ме - й Р " ї т - ПР РР фінти" і ті шини ст г в"Ю і Гай , - і чі сов з т і, і , "и РА, пе і в еба 5 - й а я Р - М да - ПР з - С їй ії і - Й а -'й - - "є й - - -оо'яє й ? - і - Р: ї ї -. і, реє а ою я мод.» КАР ізо" і Р |" Р Ї й рі з т - Я РУ, Р - - Ру 7 і з я - й - " ПР рве ж, -

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин