Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗
«ЗА ВОЛЮ СПІВАЮТЬ НЕЗРЯЧІ, БО ЗРЯЧІ ТУ ВОЛЮ НЕ БАЧАТЬ…»
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ
ПОДІЯ вом, а також розповіла про “долю” “Запорізького маршу”, автором якого є Євген Адамцевич. Нелегка доля випала кобзареві, але внутрішній дух спонукав його продовжувати традиції українського кобзарства. У його авторському виконанні звучало більше 100 творів. Вдячні за його національну позицію нащадки й учасники свята розпочали вшанування пам’яті кобзаря на сільському цвинтарі. — Я народився за 12 кілометрів від села Євгена Адамцевича, не знав його родини, але протягом усього життя відчував той кобзарський дух, яким живе Полтавський край, — розповів Віталій Фесенко. — “Запорізький марш” — музична спадщина, яку нам передав кобзар, вела нас у зал засідань Першого З’їзду Руху і дотепер запалює наші серця та додає сил. І справді, в програмі свята, що перемістилося в актовий зал Холмовської школи, прозвучали твори з репертуару Євгеком там існує? А що робить, куди дивиться? Адже захист рідної мови є одним із статутних положень Товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка. І от вийшло, що всі інституції перебувають “на своїх місцях” (у запічку, чи що?), а влада оглуплює Житомир, примушуючи виконувати загальнообов’язкове рішення. Не змигнувши оком, високі посадовці з обласних інстанцій, не задумуючись, всерйоз посилаються: “ЦМЛ-1” та “ЦМЛ-2”… Але ж перед дітьми та внуками соромно за оці недолугі назви!.. А я, пересічний громадянин, “усього лише” щирий українець, маю на Адамцевича у виконанні учнів: Кобзо ж моя, пораднице, Струни золотії, Порадь мені, відраднице, Розвій тяжкі мрії. Туга моя, що світ білий, Тебе я не бачу… Цей вірш присвятив кобзар Мусій Олексієнко своєму сліпому учневі Євгену і передав йому багатющу спадщину народної самобутньої творчості. Адамцевич із 22-річного віку почав свій самостійний творчий шлях, удосконалюючи не тільки кобзарську техніку гри, ай музичний інструмент. Це відчули учасники свята, коли в залі зазвучала кобза Адамцевича з записів сімейного архіву доньки кобзаря Тетяни Бобрикової… На жаль, через тяжку хворобу, Тетяна Євгенівна не змогла привітати всіх шанувальників народного співця, але учасники святкування відвідали хвору й розділили з нею пам’ятні поминальні хвилини.
право звернутися до суду за захистом порушеного мого особистого права на розвиток і функціонування української мови, що мені гарантувала стаття 10 Конституції України. Що і зробив. Судовий розгляд тривав півроку. І от, нарешті, Корольовський районний суд Житомира (суддя Л. Г. Кочетов) відмовив у задоволенні моєї судової скарги до Житомирської міської ради: “Перейменування медичної установи є правом її власника, тому суд приходить до висновку, що міська рада діяла в межах своєї компетенції”. Своє рішення Корольовський районний суд
Євген Адамцевич — автор багатьох пісень, мелодій, віршів, а ось найгеніальніший його твір, “Запорізький марш”, побудований, за його словами, “на різних народних мелодіях”, після обробки Віктором Гуцалом має дещо інше звучання, відрізняється від Адамцевичевого твору. За спогадами Тетяни Бобрикової, її батько сердився, що тематичний матеріал його твору змінено. Вона подарувала Севастопольському товариству “Просвіта” копію архівних записів деяких творів батька, також і “Запорізького маршу”, із надіями, що в майбутньому він звучатиме у своїй первозданності. У червні 1969 року Адамцевич брав участь у концертах кобзарів, організованих музично-хоро-
Житомира прийняв, незважаючи навіть на висновок учених-філологів Житомирського державного педуніверситету імені І. Я. Франка про те, що двох центральних лікарень у одному місті бути не може! Протестуючи проти недолугого рішення місцевої влади, я пропонував альтернативи: “Корольовська центральна районна лікарня м. Житомир” та “Богунська центральна районна лікарням. Житомир”. Районний поділ у Житомирі існує, і кожна з лікарень охоплює територію саме свого району. У цьому випадку й наруга над рідною українською мовою була б припинена, і вимовим товариством України, його гру й спів чули в Севастополі. Свій виступ він завжди закінчував “Запорізьким маршем”, залишаючи усім на згадку запал тріумфального піднесення. З таким же піднесенням сприйняли архівний запис у авторському виконанні “Запорізького маршу” учасники урочистого заходу товариства “Просвіта” присвяченого дню народження кобзаря. Севастопольське об’єднання “Просвіта” розповсюдило серед шанувальників народного співця збірку спогадів про Євгена Адамцевича.
z
Володимир ПРОЦЕНКО, голова Севастопольського об’єднання товариства “Просвіта”
ги Бюджетного Кодексу України були б виконані (адже слово “центральна” в назві лікарні дає їй додаткові повноваження розпоряджатися бюджетними коштами). Та де там! Замість подяк за конструктивну критику й розумні пропозиції — звільнили мене з роботи, залишивши без засобів існування. Рішення суду першої інстанції я оскаржив до
Апеляційного суду Житомирської області. А якщо і він ствердить, що “чорне — це біле”? Куди тоді бідному християнинові податися? Невже до Європейського Суду в Страсбурзі?
z
Михайло МАРЧУК, безробітний лікар-терапевт вищої категорії, юрист за другою вищою освітою, м. Житомир
Автор цих рядків — народний кобзар України Євген АДАМЦЕ- ВИЧ, 100-річчя від дня народження якого урочисто відзначила громадськість Криму.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
