Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · с. 1сторінка оригіналу ↗

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Слово Просвіти, №12 за 2004 рік

І це справа національної гідності кожного патріотичного громадянина України. Чому акцентую на патріотизмі? Тому що влада — це продукт діяльності тих громадян (і не громадян) України, яким абсолютно байдуже, що з цією Україною і українцями далі буде. Багато хто із нинішніх можновладців навчився виголошувати патріотичні фрази або навіть великі промови, проте їхня життєва мета на практиці не виходить за межі особистих інтересів: свій палац, охоронці, солідні рахунки в банках, мерседеси і право здійснювати власне право, тобто владарювати хоча б над часткою народу, порушуючи його права задля своєї приватної вигоди. Так було ще до Нерона і, як бачимо, принципово не змінилося після Сталіна. Влада інфікувала народ страхом. Епідемія страху передавалася від покоління до покоління: “Мовчи, бо, не дай Боже, почують, і тоді загримиш на Соловки!” І хто не боявся, той-таки “загримів”. Від Чукотки, Магадана, Норильська й Воркути до Екібастуза, Караганди, Поволжя й Закарпаття землю щільно удобрено кістками українців. На хвилі ейфорії перших років незалежності народ України радів: “Тепер як заарештують, то далі Хутора Михайлівського не вишлють! Ми — незалежні!” Проте нині, на тринадцятому році незалежності, подивіться навколо: що лишилося від нашої незалежності? Спільний із Росією протиповітряний простір, спільний інформаційний простір, спільні підприємства (що поступово переросли на території України в потужні російські концерни), російська військова потуга на нашій території, російські нафта і газ, російське втручання в політику, російська Церква, російська власність в Україні, російські кадри на відповідальних посадах… Залишилося

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин