Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗
ХАТНЄ ТЕПЛО ДОРОЖЧЕ
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
Вдень на невеличкому імпровізованому базарі поблизу нашого будинку молодий жебрак просив собі допомоги. Давали йому, хто — гроші, хто — бублика або яблуко. Чиясь добра душа не втерпіла, знайшовся для всього того, хоч і не новий, але цілий пакет. Поспішаю вранці до автобуса, виходжу з під’їзду — спить той жебрак на підкладеному картоні під останнім сходовим маршем. Хлібом, грошима поділилися, а домашнім теплом — ні.
Заходжу до церкви. Поставив свічку біля ікони Миколи Угодника і стою, допоки догорить. Поруч теж молиться чоловік приблизно мого віку, і так, сердешний, благає за упокій душі, називаючи жіноче ім’я, що, мабуть, не лише я перейнявся тим. Задивившись на нього, мало не забув, про що прийшов просити сам. Але молитви не перебивають, комусь сторонньому до спілкування з Богом втручатися не слід. Трапилося так, що на виході з храму перехрестився і помітив його поруч. Спускаємося з останньої сходинки на грішну землю. Обережно цікавлюся, чи давно померла жінка, та що з нею трапилося. — Жива! — аж скрипнув зубами. Далі я не розпитував…
Віктор ТАРАСЕНКО, м. Суми
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
