Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗
ТВОЄ ІМ’Я…
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
…Телефонний дзвінок опівночі. Різкий, настирливий. Мов крик. Із холоду не віриться — це вже, певно, приснилося… Хто телефонуватиме, коли лише вчора встановили телефон, і ніхто ще не знає твого номера? Хто кликатиме серед ночі в Нікуди, коли цілий світ замітає, і тобі так холодно, холодно, холодно. Нестерпно холодно… Знаю, що помилились номером. Знаю точно — з точністю до мілі-, мілі-.., мікро-… відчуттів. По місту йде заміна телефонних номерів. Телефонують не тобі. Хіба не ясно: помилились номером!.. І пошту доставляють погано: вчора всі газети принесли відразу за цілий місяць! Провінція… Холодна. Гризуча. Байдужа. І знову холодна. Як твоє ім’я. Чому ж тоді зі столиці всі так щиро прагнуть сюди? Чому їм добре, а тобі зле? Коли зумієш любити те, що маєш? Але коли ж не віриться, то як любитиметься? Невже твої молитви вже не діють? Літо прийде… колись, але зараз… Де воно, те літо? “Пекло — це неможливість любити”, — сказала колись свята Тереза Авільська. Дай же любові, Господи! Дай же можливість любити!
z
Надія ДИЧКА, м. Долина Івано-Франківської обл.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
