«Просвіта» сьогодні · с. 10сторінка оригіналу ↗
ТРИПІЛЬЦІ-ЕЛЛІНИ-РИМЛЯНИ
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
МАНДРІВКИ ІСТОРІЄЮ
Із першою ж науковою доповіддю в лекторії виступив старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, кандидат історичних наук Михайло ВІДЕЙКО: “Не згодний, що у нас не було праісторії. Як же тоді бути із “Історією України-Руси” Михайла Грушевського, виданою майже сто років тому, із працею Вадима Щербаківського, з “Археологією України” Ярослава Пастернака (1961 рік) тощо. Першою республікою Радянського Союзу, що оголосила археологію своєї території, була Україна. Вона ж зробила перший нарис давньої історії (1962 р.). Сьогодні в нас існують дві паралельні історії: історія, що твориться науковцями Академії наук, та історія, що твориться паралельно, не завжди фахівцями, або людьми, які роблять на ній бізнес. Я претендую на класичну гілку нашої історії, котра базується на археологічних джерелах… В археології є одне правило: чим більше минає років, тим більше стає археологічних фактів. Жодні авторитети і використані ними факти 50 років тому, сьогодні вже не діють. Можна враховувати праці першовідкривача трипільської культури Вікентія Хвойки, але його погляди на етноґенез, характер життя трипільців та інше вже безнадійно застарілі. Скажімо, Хвойка на малюнках зображував трипільців голими біля землянок. Сьогодні всі науковці знають про реконструкції трипільських протоміст із площею в кілька квадратних кілометрів, про реконструкцію двоповерхових жител… Друга половина ХХ-го століття стала революцією в галузі природничих наук, що дала нові можливості археології. З’явилися археометричні методи досліджень. Взагалі, історія Трипілля — це праісторія, що не має писемних джерел. Певні сторони історії Трипілля повноцінно можна досліджувати лише методами природничих наук. Наприклад, хронологію. У Києві є лабораторія, що працює за методом “С 14” — визначає вік давніх знахідок, в яких збереглася органіка (у кістках, вугіллі, в кераміці, і навіть у штукатурці)… Є комп’ютерні програми, які ре-
НОВІ ВИДАННЯ
У видавничому центрі “Просвіта” вийшов друком збірник матеріалів “Трипільська цивілізація у спадщині України”. В основі видання — наукові, публіцистичні й навіть релігійні тези та доповіді конференції, організованої Українським благодійним фондом “Трипілля” і ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка з нагоди 110-річчя відкриття трипільської культури. Серед європейських народів культурними пам’ятками й історичним минулим найбільше цінуються греки (крито-мікенська культура, класична й елліністична епохи, середньовічна Візантія) й, безсумнівно, італійці (Древній Рим, Рисорджементо й Ренесанс), натомість українці з трипільською культурою V-III тисячоліть до н. е. лише починають доводити своє право називатися європейською нацією. І це в той час, як ще наприкінці XIX століття Вікентій Хвойка відкрив на цих землях праісторичну цивілізацію з найвищою на той час культурою землеробства, із садівництвом,
усатівських стад, визначений за знайденими кістками під час розкопок, такий же, як і в згаданих кочівників. Це була епоха жорстоких “трипільських війн”. Археолог В. М. Даниленко в районі Красного Хутора, досліджуючи пізньотрипільський могильник, знайшов стільки зброї, скільки не було знайдено за весь попередній трипільський період... Поступово зникає мальована трипільська кераміка. Це в ті часи, коли в Месопотамії набуває поширення писемність, виникають перші міста-держави. Якщо у нас історія Трипілля закінчується, там історія починається. Нові археологічні дослідження засвідчують, що Трипілля не є найдавнішою хліборобською культурою в Європі. Найдавніші сліди хліборобства в Україні виявлено під час розкопок біля виноградарством, тваринництвом (велика рогата худоба і вперше приручені коні), неперевершеним гончарством, видобутком та обробкою міді. “Трипільська культура виявилась цивілізуючим фактором розвитку відтворюючого господарства на всій території Східної Європи та західної частини Північної Азії”, йдеться у передмові голови фонду “Трипілля” Івана Зайця й наукового редактора видання Івана Чернякова. Автори передмови ще раз нагадують про сенсаційне відкриття гігантських поселень на території Черкащини з площею 250—500 га, “що набагато перевищує площі найвідоміших міських центрів Стародавнього Світу, включаючи Вавілон”. Таким чином постали гіпотези про виникнення перших “протоміст” саме в Україні, а не в Месопотамії чи Єгипті. Доречні тут і занепокоєння політиків та науковців: “Гігантські поселення розорюються, сотні горщиків 5—6 тисячорічної давності продаються за 10—60 гривень на базарах, скуповуються іноземними антикварами.., після розкопок залишки трипільських будинків не музеєфікуються, а руйнуються вщент назавжди”. У свою чергу, в матеріалі Павла Мовчана читаємо, що “упродовж останніх 30 ро-
z
зі Сходу через Кавказ. Найрозвиненішими були культури Дніпро- Донецька й лінійно-стрічкової кераміки (остання на початку VI тисячоліття до н. е. тягнулася від Волині аж до Парижа). Взагалі, у VII—VI тисячоліттях до н. е. рівень розвитку цивілізації по всьому світу був приблизно однаковий. Раніше вважалося, що металургія виникла в Анатолії, але нині знаємо, що в той же час вона була й на Балканах. У Трипіллі знали вже й про мідь та про всі технології її обробки, знали, де її шукати. Так, із родовищ на Волині добували самородну мідь. Ще в 70-х роках американська дослідниця Марія Гімбутас надрукувала статтю про цивілізацію Старої Європи. Вона сформувала концепцію, що, починаючи з VII тисячоліття до н. е., в Європі паралельно зі Сходом формується цивілізація на основі економіки, пов’язаної з вирощуванням хліба, з тваринництвом. До того Європа полювала, ловила рибу, збирала гриби… Кордони цієї цивілізації вона окреслила від Східної Італії спочатку до Бугу, потім — до Дніпра, тобто від Рима до Києва. А з півночі на південь — від Карпат до Егейського моря та до узбережжя Чорного моря. Більша частина України належала до цієї цивілізації. Як правило, західні дослідники Старої Європи закінчують свої пошуки на Карпатах… Дослідження трипільської культури почалися в XIX ст. не на території Російської імперії, а в Східній Галичині, що входила до Австро-Угорщини. Біля сучасного села Кошилівці ще в 1870 році були проведені перші археологічні розкопки. Через кілька років також були проведені розкопки в Шипинцях, недалеко від Чернігова. До речі, колекція з Шипинців сьогодні є окрасою Віденського природничого музею. Матеріали з розкопок у Бічі Золотому (Тернопільська область) експонуються сьогодні в Краківському археологічному музеї, в Британському музеї Лондона та в Оксфорді. Є трипільські колекції в Будапешті, Парижі, вони експонувалися на виставках у Сполучених Штатах ів Канаді. А отже, існує всесвітній інтерес до цієї культури…”
z
ків, починаючи від фундаментальних відкриттів Валентина Миколайовича Даниленка і до дешифрувань протошумерійських письмен Кіфішиним, виявлено величезну суму історичних фактів, які дають підстави нам послідовно реконструювати, наголошую, реконструювати не лише вітчизняну історію, а й назагал, світову…” У книзі “Трипільська цивілізація у спадщині України” також вміщені доповіді Івана Чернякова про концепції автохтонного походження племен трипільської культури, матеріали Олени Якубенко, Миколи Городиського й Людмили Поліщук — про трипільські колекції в музеях, Владислава Чабанюка — про стан і перспективи державного заповідника “Трипільська культура” на Черкащині. Юрій Павленко, Вадим Мицик, Любов Санникова та інші представили Трипілля у вимірі цивілізацій Старого Світу. Десятки інших науковців і любителів представлені у виданні доповідями про культурно-господарчі досягнення трипільців, а також про нові археологічні дослідження давніх пам’яток.
О. С.
Кам’яної Могили, і датуються вони приблизно VII тисячоліттям до Різдва Христового. Тобто, за тисячі років до Трипілля на цих землях уже знали хліборобство, існувало тут 12 чи 13 археологічних культур. Також виявилося, що хліборобство виникло не в Україні, як це вважалося раніше. Хліборобство поширювалося по Європі до Дніпра та іншим шляхом — Підготував Олександр СОЛОНЕЦЬ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
