Про-читання · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ «ІСТОРІЇ МАЛОРОСІЇ»
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
Ім’я нашого славетного земляка Миколи Андрійовича Маркевича яскравою зіркою сяє на небозводі України. Це йому Тарас Шевченко присвятив поезію “М. Маркевичу”, назвавши Бандуристом, це його багатюща творча спадщина стала основою для написання історичних та літературних творів Михайлом Грушевським, Дмитром Багалієм, Дмитром Дорошенком, Іваном Франком… Вплив його “Українських мелодій” та “Історії Малоросії” відчувається на творах Кобзаря — “Тризні”, “Гайдамаках”, “Перебенді”, “До Основ’яненка” та ін. По суті, він був предтечею Кобзаря, звершивши титанічну працю з відтворення правдивої історії України та духовної спадщини українського народу. Він мав повне право сказати: “У свої 48 років я прожив століття…”, — залишивши нам свою 5-томну “Історію Малоросії”, поетичні й пісенні збірки, історичні й фольклорні праці, багатотомний архівний матеріал. Народився М. А. Маркевич 7 лютого 1804 року в с. Дунаєць на Глухівщині в сім’ї поміщика А. І. Маркевича, що належав до старовинного козацько-старшинського роду Марковичів (Маркевичів). Навчався у пансіоні при Петербурзькому головному педагогічному інституті, де познайомився з Л. Пушкіним, О. Пушкіним, В. Жуковським, М. Глінкою, К. Рилєєвим та іншими відомими особистостями. Три роки служив у Курляндському полку, де зненавидів аракчеєвські порядки та бездарних військових начальників. “Вступивши на службу, я багато втратив часу для наук, — писав М. Маркевич В. Жуковському, — але на службі я став поетом”. З 1824 року, вийшовши у відставку, живу Москві, а з 1830 року — в Дунайці та інших родинних маєтках. Багато їздив по Україні, вивчаючи життя і побут народу, його звичаї та пісенно-музичну творчість. Помер 9 червня 1860 р. у с. Турівці. До 200-річчя з дня народження видатного історика, етнографа, поета і композитора у Київському Видавничому Домі “Ін Юре” за загальною редакцією академіка НАН України Ю. С. Шемшученка видано двотомник “Історії Малоросії” Миколи Маркевича, яка вперше була опублікована у Москві у 1842— 1843 рр. Відрадно, що академік Ю. С. Шемшученко багато зробив також для відродження імен наших славних земляків В. І. Туманського, М. П. Василенка та популяризації їхнього творчого доробку. Нинішнє перевидання раритетної пам’ятки української історіографії та суспільно-політичної думки XIX ст., презентація якої відбулася до 200- літнього ювілею М. А. Маркевича у Глухівському педуніверситеті, є справжнім подарунком для науковців, учителів, студентів і всіх, хто цікавиться історією України.
z
Микола ГУРЕЦЬ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
