Про-читання · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПІСНІ ДУШІ
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
Сучасний український поет і публіцист Володимир Капустін згадує, як у садку його батьків у м. Котовськ, що на Одещині, вечорами збиралися друзі: “У нашій родині дуже любили народні пісні та твори, написані сучасними українськими поетами й композиторами. Струнка, смаглява моя мати мала з Божої ласки тонкий музичний слух. У неї був голос сильний, гарний, широкий, як степ, м’який, як оксамит, а чистий — як ранкова роса на квітках. Чоловіки та жінки ставали півколом у садку, а з ними посередині — моя мати. Вона заспівувала, підхоплювали всі. Злагоджено співав хор. Ми, діти, зачаровано слухали: “Стоїть гора високая”, “За Сибіром сонце сходить”, “Розпрягайте, хлопці, коні”, “Повій, вітре, на Вкраїну” та інші пісні. Були такі пісні, що їх мати співала сама. Тоді всі мовчки слухали у її виконанні “Чуєш, брате мій”, “Там, де Ятрань круто в’ється”, “Їхав козак на війноньку”. Закладену в дитинстві любов до рідної пісні Володимир Капустін проніс крізь усе життя. Нещодавно столичне видавництво “Криниця” випустило в світ його книгу “Одна на цілий світ”. Це збірник художніх нарисів про творців українських пісень, що стали народними. Нариси читаються легко,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
