Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Хліб і видовища · с. 15сторінка оригіналу ↗

СТІНГ — ПОЗА ЗАКОНОМ?

Слово Просвіти, №12 за 2004 рік

Декларації про Європейський вибір України стали вже звичними. Але чи завжди гучні заяви підтверджуються відповідними діями? З огляду на наші реалії, є великі сумніви. “Крок вперед, два — назад”, — слушність відомого вислову щоразу спадає на думку, коли розглядаєш, наприклад, деякі взірці вітчизняної законотворчості. Відомо, що Україна приєдналася до майже всіх відповідних часові міжнародних актів. Однак рецидиви трансформованої адміністративної системи ще доволі часто даються взнаки. Зробити з людини пригніченого прохача, що смиренно чекає милостивого дозволу, — чи не головна втіха чиновництва. З якою метою — не важко здогадатися, знаючи “передові” позиції України в хіт-параді корумпованості. Погляньмо, наприклад, на новий закон про гастрольно-концертну діяльність, прийнятий, як зазначено, з метою наведення ладу в нібито хаотичному стихійному стані справ у цій сфері. З метою, звичайно, “підвищення рівня, покращення якості, захисту культурних надбань…” і т. п. По-суті ж, це — податок на видовище. І, якщо абстрагуватися від дешевої риторики, то “лягає” він на плечі глядача, тобто, на нас із вами. Згадується мудрий Джанні Родарі, який у своїй казці “Чиполіно” переконливо продемонстрував подібні податки про “вдихання повітря”. Як був прийнятий цей закон, чим умотивований? Де широке обговорення, дискусія, проекти, різні концепції та точки зору? Невідомо… Хоча, скоріше, відомо. Знову штучно створені “комітети-кабінети”, знову “Запретить, не пущать!”. Чому, на якій підставі? І справа зовсім не у відсотках відрахувань у невідомому напрямку, а в очевидному прагненні бюрократичної монополізації. Шановні, є ж податкова служба, уповноважена державою контролювати фінансовий обіг. Це справді її справа. А інше, вибачте, справа організаторів акцій. Треба ж, як мінімум, вивчити досвід Об’єднаної Європи, куди ми нібито збираємося. Є ж бо патент, ліцензія врешті-решт. Чому дозвіл на щось мають давати чиновники, які не є, об’єктивно, “в процесі”? Адже відомо, що більшість справді якісних концертів, які стали непересічними подіями (від Стінга, Джона Маклафліна до Хосе Каррераса і т. п.) зроблені недержавними структурами, як, власне, і в світовій практиці. І, до речі, без витрати державних коштів, а навпаки, з відповідними нарахуваннями в бюджет. Більшість суб’єктів сучасного концертного “виробництва” вважають закон заанґажованим і, як мінімум, недоопрацьованим. Чому б не скористатися досвідом, наприклад, тієї ж Асоціації промоутерів України, члени якої мають величезний реальний досвід у цій галузі і чи не найбільше зацікавлені в її цивілізованому розвитку? Чому б не звернути уваги на кричущу дисгармонію в ефірному просторі України, який нагадує заштатну філію інших держав? Як виконується норма про відсоток продукції національного виробника і, зрештою, закон про Державну мову? Питань, як бачимо, багато. Чи почуємо нарешті відповіді? z Малюнок О. Кустовського Леся САМІЙЛЕНКО z В. ВОЛОДИМИРОВ до євроспільноти. Карикатуристи — за! Але постає болючою проблемою політична цензура, яка на реґіональному рівні має всі ознаки тоталітаризму. Закриваються видання, звільняються з роботи художники, які хоч якимось чином намагаються показати потворні сторони діяльності влади та місцевих чиновників. Кажуть, що такого тиску не відчувалося навіть років п’ять тому. Та все ж щось таки робиться й на цьому фронті, бо результатом роботи семінару стала просвітницька робота, яка має конкретний характер. Видана брошюра, у якій викладені основні засади захисту авторського права, розказано все, що необхідно знати художнику-карикатуристу — АВТОРУ й водночас менеджеру, юристу, економісту та адвокату. Та ще варто додати, що використання карикатури в друкованих ЗМІ без посилання на авторство та без гідної оплати віднині є злочином. Тобто — обережно з карикатурою, бо вона ж таки чогось варта!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин