Хліб і видовища · с. 15сторінка оригіналу ↗
МУЗИЧНИЙ КОКТЕЙЛЬ НА ЧЕСТЬ ДРУЖБИ
Слово Просвіти, №12 за 2004 рік
РЕФЛЕКСІЇ
ДИСКОГРАФІЯ ПЛЮС
z
Л. С.
твердив її виступ у київській галереї “Лавра”. Традиційний для рок-гурту набір інструментів — гітара, бас, ударні плюс до того — електроскрипка, що додає фолковості звучанню гурту. І багато драйву, що змусив затанцювати натовп під сценою (хоча в Україні цей цікавий гурт поки що невідомий). На концерті виконувалися (за словами учасників) загалом нові та кілька старих композицій. А їхні пісні, як лаконічно відповіли музиканти, — про життя (отже про все потроху). Життя від “Mystery Juice” —
музично різнобарвне та в основному веселе. Отож, після успішного українського дебюту та спілкування з публікою (намагалися українською), естафета від однієї скрипки перейшла до іншої. Тобто, до DJ-я О’Скрипки. У своєму новому амплуа Олег Скрипка запропонував слухачам стиль етно-диско. Адже, на його думку, фолкова музика — перш за все танцювальна. Тому, вплітаючись у дискомузику, вона буде почувати себе в ній цілком органічно. Під електронну обробку від Скрипки потрапив не тільки наш фолк (наприклад, “Підманула, підвела” чи вевешний “День народження”), а й… індійський (який доповнювали кадри з індійських фільмів). Хоча, мабуть, краще б Скрипка й далі грав звичну для себе музику — бо її теж можна назвати “етнодиско”. Фолк у “ВВ” є? Достатньо. Народ на їхніх концертах танцює? Танцює. Тож чим не рокове етно-диско, яке, на відміну від електронного аналогу, має своє неповторне обличчя? А слухачам поки що залишається чекати нових, так само цікавих результатів музичної дружби.
z
На концерті побувала Катерина ТАРЧЕВСЬКА
“Захист прав карикатуристів преси України” — тема третього українського семінару, що відбувся нещодавно в Києві за підтримки благодійної організації “Митець” та Міжнародного фонду “Відродження”. Протягом трьох днів сонм найвідоміших та найталановитіших українських майстрів карикатури обговорював наболіле. А є про що порадитися, бо на сьогодні вони вже мають конкретні претензії до влади, яка на всіх рівнях цензурує… і так, що вже можна заговорити про карикатуру за гратами. Наших там ще не було, а прикладів у світовій практиці достатньо. Тож варто замислилитись і поміркувати про свободу та інакомисліє, над якими в країнах із тоталітарним режимом чинять розправу, зокрема і з карикатуристами. Тобто, тема для обговорення таких проблем має наразі профілактичний характер, але підстави для визнання її актуальною вже є. Прикладів досить, щоб оприлюднити тему цензури на карикатуру. Є уже й звільнені з роботи. Олег Смаль — один із відомих карикатуристів, що полюбляє політичну тематику, — поплатився контрактом із газетою “Кіеv-Post”, бо власники видання з американського боку розцінили його карикатурні шаржі на можновладців як потенційний міжнарод-
ТАБУН РОЗМАЇТИХ ПІСЕННИХ КОНЕЙ
Колись панувало правило, яке не дозволяло справжньому чоловікові позичати коня та дружину. Сучасний його варіант — “Не даю в позику машину і дружину…” Як і ким лише не оспівувався вірний кінь у минулому… Сучасні композитори та поети звертаються до класичного образу не часто, але такі є, і не випадково їхні імена є знаковими для Клубу “Співуча родина” та шанувальників романсу, що діє у столичному Будинку вчителя. Сам класичний естрадний жанр, зокрема романс, уніфікує образ вірного друга, тобто коня. “Війна і мир, чоловік і жінка, юність і старість, держава й особистість, праця й натхнення, життя і доля — все це можна виразити через цей багатий образ. Разом із тим у різні часи, у різних народів, у різних жанрах кінь — свій”, — читаємо в передмові до цікавого аудіовидання. “Ой коню мій, коню…” — таку назву має новий аудіоальбом, випущений як благодійно-просвітницьке видання за підтримки М. Горовенка. “За коня сильні світу цього ладні були віддати півцарства”, — нагадується в передмові до видання, що дійшло до слухача завдяки старанням “Співучої родини” та керівника цього нині вже популярного проекту Галини Лактіонової. Нещодавно відбулась і презентація. Київський Будинок учителя у той вечір зібрав добру компанію музичних гурманів, що мали нагоду почути кращі голоси столиці й України. Сестри Турчак та Василь Триліс, Ігор Якубовський та Галина Лактіонова, Олександр Василенко та Олександр Чернеча (за роялем) виконували пісні, у яких оспівувався Кінь. Яскравим був виступ колективу “Дитяча опера”. Але ця презентаційна концертна програма — лише невеличка часточка всього мистецького скарбу, що помістився в аудіоальбомі, а сам альбом — це крапля в морі пісень на цю тему. Чи не цікава тема для дослідження?..
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
