Мова єдина · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПЛЕКАЙМО РІДНУ МОВУ!
Слово Просвіти, №12 за 2005 рік
z
z
РЕПЛІКА
ТРИВОЖНЕ
Гнат БІЖИК, м. Нова Каховка
z
ТРАДИЦІЯ
ФОРУМ сьогодні не утвердилася у цьому статусі. І наша з вами свята справа домогтися, щоб наша мова розвивалася, збагачувалась, знаходила стежку до серця кожного громадянина Української держави і, зрештою, таки справді стала мовою державною”. Перед майбутніми педагогами виступив відомий український поет, член Національної спілки письменників України, автор п’яти поетичних збірок Василь Васкан. Із властивим йому пафосом і гумором, піднесенням і задушевністю поет прочитав декілька своїх віршів: про похорон старого вчителя та красу рідного краю, любов до Вітчизни й рідної матері, про найсокровенніше у світі почуття — кохання. Прозвучали пісні на слова В. Васкана у виконанні співака й композитора, заслуженого артиста України, викладача кафедри музики Івана Дерди. Захопила вибагливих слухачів оригінальним читанням вірша “Мені казав один ханжа” студентка II курсу Марія Фрацевір. Задуматися над долею рідної мови, її минулим і особливо майбутнім спонукали учасників свята щирі, задушевні виступи студенток Тетяни Барташ, Тетяни Миронюк, Інни Одинак, Юлії Унгульської, Людмили Манюк, Любави Гулей, Людмили Хім’як, Марії Довганюк, а також пісні у виконанні студентів кафедри музики. Зі словом вдячності до організаторів і учасників свята звернувся виконуючий обов’язки декана педагогічного факультету, доктор філологічних наук, доцент І. М. Зварич. Завершилося традиційне на педагогічному факультеті свято рідної мови піснею “Шануймо мову”.
нечу й розбрат, переповнює чашу терпіння і приниження нації. Нас ніщо не повинно пов’язувати з чужим ідолом, який збиткувався над нашою гідністю, підкреслював нашу меншовартість. Тією чи іншою мірою О. Морозом ще володіє ідеологія ленінізму. Він, на відміну від нашого Президента, закодований ідеями ленінізму і ніяк не може звільнитися від цього погибельного тягаря, не хоче погодитись із фактом української ідеї, бо нездоланна інерція породила в нього небажання глянути правді у вічі. Не можна жити ілюзіями, дурити себе і свій народ. На мою думку, говорити про надання російській мові статусу офіційної немає жодної потреби. Це надумані речі. Цей галас зчиняють антиукраїнські сили. Немає проблеми російської мови, є проблема функціонування державної української мови. Сьогодні головне — зупинити широкомасштабний інформаційний наступ на українську мову, захистити її від українофобів, від засилля російськомовних культурно-розважальних програм і конкурсів.
Щорічно на свято рідної мови найбільшу аудиторію педагогічного факультету Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича заповнюють радісні, піднесено схвильовані студенти, викладачі, співробітники. Натхненно й урочисто звучав у притихлій аудиторії голос ведучої свята, студентки І курсу Людмили Антонюк: “Багато таємниць у світі, і одна з найбільших із-поміж них — мова. З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Мова робить людину нездоланною у пошуках істини. За допомогою мови ми проникаємо в думи і почуття, які хвилювали людей за тисячоліття до нас. Слово — найвірніший посланець із минулого й сьогодення в прийдешнє. Завдяки його могутності не замулюється людський досвід. Це схованка мудрості й невмирущості народу”. Думки поетеси Віри Ворсило про рідну мову, висловлені в поетичній формі, натхненно донесла студентка II курсу Євгенія Фрацевір: Багато в світі є скарбів чудових, Та найцінніший в цілім світі скарб — Праісторична українська мова, Що зберегла всіх ер таємний скарб. Звертаючись до студентів, завідувач кафедри педагогіки й методики початкового навчання, доктор педагогічних наук, професор С. Руснак підкреслив: “І хоч понад п’ятнадцять років тому українська мова отримала статус державної, і хоч відомий державний і політичний діяч Іван Огієнко ще в середині 1930-их років сформулював рідномовні обов’язки українців, наша мова ще й
Іван БОНДАРЕНКО, с. Вербівка Черкаської обл.
якої шкоди завдасть прийняття його пропозиції державотворенню, але й те, що морозівці приписують собі великі заслуги в перемозі Віктора Ющенка. А ми на місцях прекрасно знаємо, що заслуги ті мінімальні, бо всі, хто в першому турі голосували за Мороза, в другому турі (а тим більше під час переголосування) усі без винятку проголосували за Януковича, бо вже слухалися не Мороза, а комуністів.
Світлана РОМАНЮК, кандидат педагогічних наук, Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ, журналіст, м. Чернівці
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
