«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗
БЕРЕГИНЯ ХРАМУ ЗНАНЬ
Слово Просвіти, №12 за 2005 рік
ЗВІТИ І ВИБОРИ
Чому так важко йде процес самоутвердження української нації, українського слова, української культури? За 14 років незалежності стан справ у мовно-духовній сфері не поліпшився, а погіршився. Ці проблеми, а також шляхи виходу із ситуації обговорювали вході конференції. Із доповіддю виступив голова обласної Вінницької “Просвіти” Леонід Філонов. За звітний період в області активізувалася просвітницька робота з організації та проведення громадських заходів, наприклад, День Соборності, День Героїв Крут, вшанування пам’яті Т. Шевченка, День української писемності та мови тощо. Є певні успіхи у видавничій справі, виразна перспектива більшої присутності “Просвіти” у ЗМІ. Просвітяни взяли активну участь у виборах Президента України, зокрема у роботі виборчих комісій. Місцева влада, на жаль, не
З РОСИ Й ВОДИ!
Галина Стефанівна народилася в місті Бахмач, що на Чернігівщині. Зростала обдарованою і здібною дівчинкою, допитливою і небайдужою. Будучи студенткою, отримувала персональну підвищену стипендію, яку, незважаючи на середній матеріальний статус, ділила на всю групу. Завзято працювала на цілинних землях і в будівельних загонах. Далі — викладання хімії та біології у сільській школі, Київ і знову на село — за правдолюбство. 12 кілометрів щодня в один бік не здолали її вчительського покликання. Захоплення гідний факт: чекаючи на свою першу доньку, за два тижні до пологів, Галина Стефанівна ходила на роботу, бо “не могла покинути учнів напризволяще”. Вона була першою вчителькою з с. Тиниця, яку обрали головою Ради молодих учителів Чернігівщини, кого відправили на Всесоюзний з’їзд викладачів. На конкурсі “Учитель року з українознавства” перемогу здобула хімік-біолог Галина Стефанівна Сазоненко! Бо це не просто вчитель і завуч, а людина, що мала блискучі знання. Петро Петрович Кононенко згадує, як проходив конкурсний відбір на посаду директора новоствореного ліцею: “Хотіли можновладці посадовити на це місце якогось мільйонера, що за рахунок батьків майбутніх ліцеїстів набивав би собі кишені. А я сказав, що не буде цього, і влаштував конкурс. Як змогла молодий заступник директора Київського педучилища та ще й хімік-біолог отримати посаду директора гуманітарного ліцею, не збагнув тоді ніхто. А вона перемогла. Саме вона показала найвищий рівень знання психології українського учня, винахідливість і патріотизм”. Минуло вже 13 років, як ця дивовижна людина, вчитель-професіонал і висококваліфікований організатор підняла з руїни українську середню освіту. Будучи директором ліцею, Галина Стефанівна поєднувала депутатство в Печерській райраді та членство у Вченій Раді Інституту українознавства МОН і редколегії кількох журналів. Вона розробила концепцію справжнього українського ліцею, захистила про це дисертацію. Їй належить ідея заснування Піклувальної ради, організація вже трьох Всеукраїнських симпозіумів: загальногуманітарного, економічного та юридичного. Її перу належать прогресивні праці: “Перспективні освітні технології”, “Ліцейна освіта в Україні”, “Педагогіка успіху. Досвід акмеологічної системи ліцею” та інші. Книги користуються популярністю, а інноваційні проекти, запропоновані в них, уже давно стали частиною методики багатьох учителів. Батьки ліцеїстів визнають Галину Стефанівну неперевершеним керівником, вимогливим і надзвичайно розумним викладачем та ідеальним вихователем, що дає життя справжнім особистостям, наділяє їх непідробним почуттям патріотизму, любов’ю до рідної мови, повагою до звичаїв і традицій. Вона формує в учневі сильний, незалежний і сміливий характер, виховує готовність до боротьби і людяність. Викладачі й співробітники ліцею визнають, що Галина Стефанівна — людина своєрідна і ні на кого не схожа, але вона завжди буде першою, хто підставить колезі плече, коли в того біда. Вчитель української літератури Грищенко Оніла Степанівна каже про неї: “Жінка-тандем. Ексклюзивне поєднання жорсткої вимогливості та безмежної доброти”. А засновник Українського гуманітарного ліцею, директор Інституту українознавства Петро Петрович Кононенко з усмішкою говорить: “Є гарні вчителі, є гарні директори… Але такої ще треба пошукати на нашій планеті. Вона виняткова, оригінальна, багатогранна і глибока. В ній ніколи не було одномірності”. Особливе ставлення до “нашої мами” мають і ліцеїсти. Ось думки деяких:
“Якби її життя можна було порівняти з мозаїкою, то ми впевнено стверджуємо, що жоден шматочок звідти не загубився і точно не загубиться”. Шицька Анастасія, 14 група
“Жінка — інтелектуально нікому не досяжна, але по духу близька людям сильним і самодостатнім”. Зінченко Максим, 24 група
“Людина, що з руїни возвела храм науки, збудований на культі знань, живому патріотизмі та здорових амбіціях”. Мажаєв Олександр, 22 група
“Жінка, яка духовно, інтелектуально та професійно все росте,
Галина Стефанівна САЗОНЕНКО відома на теренах нашої держави й за кордоном, перш за все, як директор одного з найкращих навчальних закладів столиці й країни — Україн; ського гуманітарного ліцею Київського національного уні; верситету імені Тараса Шевченка. Заслужений учитель Ук; раїни і кандидат педагогічних наук, кавалер орденів Вели; кої княгині Ольги та Святого князя Володимира й медалі імені Василя Сухомлинського. Цей перелік можна продов; жувати. Однак жодні регалії не здатні відобразити глибину й благородство людської душі. Її душі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
