Читацьке віче · с. 11сторінка оригіналу ↗
ОКАЗІЯ
Слово Просвіти, №12 за 2005 рік
РЕФЛЕКСІЇ
Майже завжди переглядаю “Слово Просвіти” одразу на ґанку: гортаю, ознайомлюючись зі змістом, а дещо, найцікавіше, швидко прочитую. А сьогодні похапцем переглянув тільки титул, втішився, що на мене чекає детальне знайомство з “феноменами Любові Голоти” й побіг, не розгортаючи, заховавши часопис за пазуху. Побіг, бо четвер, базар, людно, робота; й приймача пригледів дорогою до пошти — дешевого — китайського, але чутливого до всіляких уже не ворожих голосів. Перед лотком із приймачами й зупинився. Розговорилися про чутливість приймача й цін, пожартували про м’ясо й розійшлися. Уже аж на роботі зрозумів, що загубив газету: светр — жодних кишень. Повернувся й біля того ж лотка з приймачами знайшов брудну-брудну, всеньку в болоті, лише розгортку моєї газети. “Швидесенько підібрали й читають середину”, — подумалось одразу. Нехай просвіщаються, а я — до бібліотеки. Проте там на мене чекала неприємна звістка: просвітян, що чита-
CЛОВО ДО ЧИТАЧА
Вдячність. Вдячність — це перше й найголовніше відчуття, котре виникає, коли читаємо ваші листи, шановні дописувачі. Вдячність за труд вашої думки і серця у цей важливий для України час випробувань, коли бандократія зі старої влади активно чіпляється за важелі, а від хвилі оновлення (і від оновлювачів) усі й одразу вимагають кардинальних змін на краще прямо сьогодні. Тоді як насправді слід розуміти, що впродовж двох місяців неможливо на 180 градусів розвернути курс такого потужного корабля, як центрально-європейська держава. “Всіх познімати, нових поставити!” — це гасло невігласів. Бо якщо ми хочемо створити в Україні потужну антиукраїнську силу, то треба сьогодні в один день усіх дотеперішніх можновладних громадян познімати, щоб вони назавтра об’єдналися, об’єднали капітали, взяли гроші й сценаристів від Путіна й післязавтра підняли антиукраїнський фронт в Україні. Отже, потрібен компроміс між громадянами різних уподобань і переконань. Звичайно, це зовсім не означає, що треба доводити компроміс до абсурду. От тут і починаються нюанси. Бо політика — це, що б там не казали, мистецтво можливого. А для України це означає мистецтво реалізації національних інтересів у не дуже національно свідомому суспільстві. У такому, яке є. Тільки не треба відразу пояснювати, чому ми такі. Бо, по-перше, ми настільки різні в своїх уявленнях і переконаннях, що про повну згоду по всіх пунктах можна тільки мріяти. А по-друге, кожен має право на
РАДИКАЛЬНА ДУМКА
Ви там — у Києві… І у вас там на майдані дикі танці Руслани… А в Донецьку — багато диких людей. І такого добра ще надовго вистачить. Бо ви там всю увагу зосереджуєте біля себе, а на нас не звертаєте уваги, поки не станеться великої біди. Ау нас прямо антидержавна, антиукраїнська істерія. І чому ніхто не зупинить цю Вітренчиху з її соратником Марченком, яка їде в Донецьк і топчеться по всьому українському? Чи той же Симоненко зі своїми московськими попами. Вихваляється, що йому головний московський піп ордени вішає, мабуть, за те, що комуняки церкви руйнували і попів тих розстрілювали. Хоч не вмикай телевізор, а у кіоску не купиш правдивої газети. І чого ви там вичікуєте, — нових гоють “Слово Просвіти”, у районі з нового року знову лише двоє — я й голова районної “Просвіти”, славний пан Володимир — учитель української мови, голова села. Емігрантські гроші на передплату газети закінчилися, революція успішно завершилася. Ющенко! Ющенко — і звучить уже в глибокій підсвідомості кожного українця, свідомість еволюціонує: сите й вільне життя, районна “Просвіта” на правильному шляху, без московського бездоріжжя, без хохляцтва. Можна спокійно лягати спати — заасфальтований Донбас (чи хто там на черзі з прогресивних міських будителів?) розбудить дике село черговим порожняком. Але не спиться, не лежиться останнім часом, — тому перетелефонував Володимиру й домовилися, що спільним коштом передплатимо ще одне число, хоча б на півроку, для районної бібліотеки.
z
Олександр КОВТУН, м. Шаргород власну опінію, бо громадян однієї держави не можна ділити на “правильних” і “неправильних”. Залишається одне: переконувати. А хто бреше, тих — на чисту воду. Переконати можна лише тоді, коли є можливість обмінюватися
Фото Ганни Оборської думками. Власне, для обміну думками існує в “Слові Просвіти” постійний розділ “Читацьке віче”. На шпальтах цього розділу ми хотіли б вміщувати всі листи, що надходять до газети. Але це майже неможливо. І не стільки тому, що отримуємо багато кореспонденцій, скільки тому, що ваші листи, шановні дописувачі, нерідко дуже великі за обсягом, політематичні (коли в одному листі дописувач намагається охопити воднораз усі проблеми). Технологія підготовки матеріалів до публікації і випуску газети часом не дає можливості їх опрацювання. Отже, пропонуємо компро-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
