Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 11сторінка оригіналу ↗

ІЗ ЯКОГО ЦЕ ДИВА?!

Слово Просвіти, №12 за 2005 рік

Весняне сонце затьмарили не лише хмари та морози, а й О. Мороз своїм “Проектом про статус офіційної російської мови в Україні”. Підступний удар “чужого серед своїх”, (маю на увазі переможців Революції), надав небувалої наснаги ворогам української мови. Заворушилися, зарепетували, заплазували, показуючи гострі ікла та зуби. Гострішим стало бажання поставити в центрі Києва великий пам’ятник-засторогу всім українцям у вигляді скрижалів із написом на камені “Плекайте матір свою — рідну мову — тобто Україну”. Мова й Україна бо — суть єдиний організм, ціле, що не розділяється. І це мусять закарбувати собі всі українці. Мене не дивують дії наших історичних “братніх” нападників, їхніх нападів із метою завдати смертельного удару було сотні. Дивують дії “свого” українця, що отримав цю мову як дар із молоком матері. Зрада з боку свого — завжди болюча. Дивним і незрозумілим є джерело, першопричина такого, м’яко кажучи, сумнівного вчинку українця. Адже О. Мороз — талановитий і працьовитий, сміливий і чесний, не “хапун-олігарх”, виходець із села, безперечно, герой Помаранчевої революції. І раптом — така ганьба всім, що вірили йому, пишалися ним. Безперечно — тепер (чи назавжди?) О. Мороза віднесено до когорти Тараса Чорновола та “іже з ним”. Все-таки бажано, щоб він схаменувся. z Микола ВОВЧЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин