Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 11сторінка оригіналу ↗

Я САМ НЕ ІЗ ЗАХІДНОЇ…

Слово Просвіти, №12 за 2005 рік

лодоморів чи війни? У нас вже і своєму Хусейну — Кобзону пам’ятник спорудили, і московську пушку поставили. А тепер — давай автономію! — і українці стануть меншиною, як у Криму. Добре, хоч на останній тур виборів приїхали на допомогу з Білої Церкви. А то не знаю, що тут було б. Я втримався всі три тури членом комісії. Хоча потім і хліба купити в магазині не зміг — торгашка ледь рукав не відірвала на курточці з криком, що мені Янукович її дав. Пізніше п’яні блатні погрожували смертю. Наступного дня пішов до кіоску, а там дві жінки, які продають цигарки школярам біля 100-ої школи, де я був членом ДВК. Одна з них почала обзивати мене помаранчевим. Тоді на мене накинувся, точно, колишній зек і погрожував зарізати. На міліцію й не сподівайся. Вони всі “герої”, бо ходжу з паличкою, — інвалід праці. Але це ще не все. Вночі прийшли до мене додому. Один — бугай на метр вищий за мене — дзвонить в квартиру. Я прикинувся, що мене немає вдома. Він почав вибивати двері. Якби я не підпирав їх ізсередини, то точно вибили б. Згодом виявляється, що в іншого члена “Просвіти” обікрали квартиру зі зломом. А ще як ми перед виборами виставляли палатку “За Ющенка”, то не встигли простояти і двох годин, як на нас напали. Порізали палатку і конфіскували газети “Так”. Чотири дні мене тягали по міліціях.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин