Про%читання · с. 12сторінка оригіналу ↗
«ПРОЛІСКИ» ПРОРВАЛИСЯ ІЗ-ЗА КОЛЮЧОГО ДРОТУ
Слово Просвіти, №12 за 2005 рік
Нарешті побачила світ довготерпелива книга з дещо незвичною назвою — “Проліски за колючим дротом”. Це — спогади, спогади тих, хто ще дітьми потрапив до фашистських катівень під час останньої світової війни, а дехто й народився в таборі чи гетто. Львівська Організація неповнолітніх в’язнів фашизму замислила сотворити цю книгу більш як п’ять років тому. Знову наш несприятливий для книговидання час, пошуки порозуміння… Урешті, все те позаду: книга, видрукувана Львівським видавничим домом “Цивілізація”, — перед нами. Складається вона зі спогадів майже ста колишніх невільників, віршів, фотографій. Склад авторів інтернаціональний: тут українці, росіяни, євреї, білоруси, поляки, — ті, хто потрапив за ґрати на багатостраждальній українській землі та був вивезений із неї у страшне фашистське рабство. Це ті, кому після закінчення війни довелося відчути на собі ще одну жорстоку несправедливість — зі сталінської подачі сформульоване вороже ставлення до них як до ворогів народу, прислужників фашизму. Напевно, нині мало хто й пригадає, як перед закінченням війни зі шпальт “Правди” провідний публіцист І. Еренбург таврував саме їх, — бо ж “наполняли толом рвущие тела советских бойцов немецкие гранаты”. І патетично звертався до переможців: “Простишь ли ты им, советский боец, проникнет ли в твое сердце жалость, или ты сам напишешь им приговор?” Відвертішого заклику до самосуду й не пригадаєш. А як наслідок — неможливість колишнім в’язням здобути відповідну освіту, бажаний фах, працювати на престижних роботах. Навіть більше — не одному із членів нашої організації після німецьких таборів довелося скуштувати ще й радянських. Про це все колишні в’язні пишуть із болем і скорботою, рівно ж як і з надією бачити світ порозумнілий, а свою старість бодай помірковано забезпеченою. Назву хоча б кілька прізвищ авторів спогадів, за чиїми плечима такі найжахливіші табори смерті, як Освєнцім, Равенсбрюк, Бухенвальд, Дахау. Це — Тетяна Дзюба-Проць, Марія Філоненко, Михайло Атаманюк, Олександр Барон, Софія Зукіна, Лев Дибман, Лідія Каблучко. Та, зрештою, можемо з повним правом твердити, що кожен із членів нашого Товариства пережив справді жахливі випробування. Ще кілька слів про літературну частину нашого збірника. Вона відкривається віршами відомого єврейського поета Якова Шудріха, героя і легенди Янівського табору. Ці вірші написані перед самою його стратою за участь у підготовці табірного повстання. Також вірші Олега Васюкова, Зіновії Щульжук, Дмитра Міньковецького, Юлії Масної, — згустки болю, надії, віри… Наклад нового видання — майже чотири тисячі. Це немало як на нинішні часи. Сподіваємося, що книга знайде шлях, насамперед, до членів споріднених нашому товариств по всій Україні, до багатьох читачів не лише на нашій землі: вже пішли перші примірники в Німеччину і Францію, Польщу, Ізраїль, Білорусь, Росію, Прибалтику. І плекаємо надію — наші колеги по долі відгукнуться подібним чином: пам’ять про страшні часи недолі й рабства не має права загубитися в небутті, вона мусить утвердитися вірою в торжество миру й дружби на нашій багатостраждальній планеті.
z
Микола ПЕТРЕНКО, м. Львів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
