Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ДОБРА ТРАДИЦІЯ БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

zУСЛІД ПОДІЇ Костянтин КЛИМЧУК, “Молода Просвіта” Кожен народ береже історичну пам’ять, творить мистецтво, яке вбирає досвід поколінь, та рідну мову. Саме тому в Білій Церкві утвердили традицію — святкування Дня української державності. Білоцерківська “Молода Просвіта” проводила свято в урочищі Божа гора. Захід “Витоки української державності” був присвячений видатним, при цьому вершать долі людей і цілих народів, мимоволі зринає в пам’яті Шевченкове “недолюди”. І якими благородними постають на їхньому тлі звичайні дикі звірі, в яких великий учений, князь Петро Кропоткін знаходив зародки соціальних інстинктів і … моральності. Саме так. Бо тварини не живуть для себе — у них немає внутрішньовидової боротьби, а є взаємодопомога. Є тільки боротьба за лідерство, і то не на смерть, а заради життя популяції. Тварини своєї популяції домомагають одна одній, і цим тримаються в своїй життєвій ніші (якщо людська істота не проникне туди). Тільки в людських популяціях дедалі менше місця лишається взаємодопомозі й зародкам моральності. Тотальна пошесть темного єства існувати для себе витісняє душу з життєвого простору цього світу, й вона осиротіло й спантеличено шукає свою світлицю духу в своєму захисному тілі. Бо тільки душа прагне жити вале донедавна забутим державотворцям і героям української землі. Також зібрали кошти у фонд відбудови української гетьманської столиці Батурин, знищеної сподвижником московського царя Петра І Олександром Меншиковим. Нелегко починати нову справу, ще важче її продовжувати, особливо в умовах скепсису, а іноді й відвертого нерозуміння. Молодь повинна стати тією силою, яка не дасть повернути колесо історії в зворотному напрямку й не віддасть незалежність, здобуту кров’ю попередніх поколінь. собі. І зрештою, все життя людське — це шлях душі до самої себе. Життя всеєдине й різноманітно-неповторне. Є в його нескінченному плині й проминуще, й безвічне. І тільки живучи сама в собі, людина знаходить свою опору в позачасовому струмуванні духу крізь власне серце. І тільки через серце людина відкриває для себе свій власний світ і світи інших людей. І мудрим серцем осягає, що вона живе в усіх часових вимірах одночасно. Бо життя — це і є мить пульсації безвічності з минулого в майбутнє. І за кожну змарновану безсердечністю, захланністю, чужоїдством, марновірством і облудою мить неповторного життя розплачуватимуться наші безсмертні душі. Бо що таке радість і щастя, коли в темних накопиченнях речовинного, присутність якого можуть відчувати тільки щелепи й загребущі пазурі, нидіє в безпросвітності забутий і зниділий дух. Агонія споживацтва

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин