Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА:

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

Характеризуючи добу УНР, відомий канадський дослідник Роман Млиновецький цілком слушно писав: “Жодної будівлі (в тому числі держави) не може збудувати той, хто їх не хоче будувати; план будови, і то докладний, виробляють перед початком будування, і щоб вести — треба добре знати і шлях, і мету, а відповідає за всіх той, хто веде…” На жаль, український істеблішмент виявився нездатним до стратегічного планування розвитку країни. Лише напередодні так званого “круглого столу”, за яким улітку 2006 року був підписаний декларативний Універсал, Віктор Ющенко сповістив присутніх, що вже, мовляв, підготовлена концепція (навіть не план!) стратегічного розвитку України. Таке враження, що український політичний бомонд не відчуває часу й простору і на шістнадцятому році незалежності все ще перебуває в етнографічному полоні серед бджіл і хрущів, що гудуть над вишнями, соняшниками й чепурненькими білими хатинками, вкритими соломою… Сумісність складових системи (держави) не може бути досягнена підписанням універсалів націоців Володимир Вернадський. Однак сьогодні мусимо враховувати, що частині українців, на жаль, притаманні постколоніальні комплекси, а частина українських громадян уражена постколонізаторським синдромом. Спільним, але не визначальним, захворюванням є так званий “синдром гомо совєтікуса”, позбутися якого вкрай складно. Десять років тому доктор економічних наук Юрій Саєнко поставив діагноз важкій суспільній недузі: “Хвороба бідних і рабів — комунізм”. Досвід цивілізації засвідчує, що бідні люди — це впереваж небезпечні люди. Але саме вони значною мірою репрезентують сучасне українське суспільство, сучасну Українську державу. Тим часом з історії відомо, що сумістити дві вкрай відмінні підсистеми (наприклад, бідних і багатих) надзвичайно складно, радше неможливо — суспільний конфлікт (криза) неминучий. Чи є, приміром, сумісними нинішній Кабмін і Секретаріат Президента? Чи є сумісними світоглядні принципи членів КПУ і УНП? А як державницькі устремління ВО “Свобода” можуть узгоджуватись/співіснувати з виразно антинішню Російську Федерацію сумісною системою буде помилкою — надто пістрява мозаїчна картина національних пазлів-підсистем утруднює кремлівським виконробам скласти стабільну державну картину-систему. Це й зрозуміло: “візантійське” суспільство і суспільство громадянське — поняття несумісні. Однак попри все, під жорстким керівництвом Путіна формується новітня неоімперська система. Злютовує її ідея “вєлікой і нєдєлімой”. Тому й національне примирення в Росії відбулося. Бодай на цвинтарі. Але на державному рівні. У Москві. На Поклонній Горі. Серед тисяч назв військових підрозділів, що захищали СРСР, на стелах Меморіалу Великої Вітчизняної викарбувано й назви російських дивізій, що воювали на боці німців за Росію без “большевіков”. Як відомо, таких солдатів було близько мільйона. В Україні ситуація цілком інакша. Не хочуть визнавати УПА воюючою стороною насамперед прихильники “єдіной і нєдєлімой” та колишні функціонери колоніальної адміністрації. Про якесь національне замирення не може бути й мови, бо навіть серед совєтських

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин