Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ШЕВЧЕНКІАНА

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

Із ЗМІ ще в грудні минулого року стало відомо, що в Україну, зокрема до Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України повернулися шевченківські рукописи, світлини, документи, які нині експонуються в Національному музеї літератури України й Київському літературномеморіальному будинку-музеї Т. Г. Шевченка. Яким був шлях до повернення цих раритетів? Ми звернулися з цим запитанням до Сергія Анастасовича ГАЛЬЧЕНКА — заступника директора з наукової і видавничої діяльності Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. В. Штернберг. Кобзар із поводирем. Ілюстрація до “Кобзаря” (1840) — Процес повернення унікальних експонатів тривав майже п’ятнадцять років. Ще 1992 року під час мого перебування в Нью-Йорку генеральний секретар Української Вільної Академії Наук у США (УВАН) і завідувач її архіву професор Василь Омельченко розповів, що він має інформацію про шевченківські матеріали — офорти, рукописи, документи. Він навіть обнадіяв мене, що я повернуся до Києва з оригінальними мистецькими творами Шевченка, і таким чином ми збагатимо мистецьку шевченкіану. Тоді я привіз із США альбом розкішних фотознімків 1920— 1930-х років сіл Моринці й Керелівка, оригінал рукопису вірша Янки Купали “Памяцы Шавченки” 1911 року, який автор читав на шевченківському вечорі в Петербурзі, оригінальні документи 1847 р. про заборону розповсюдження творів Т. Шевченка, П. Куліша і М. Костомарова після їхнього арешту як членів Кирило-Мефодіївського братства… — А чи знали Ви про походження цих матеріалів? — Здогадувався, що вони походять із Київського будинку-музею Т. Шевченка, бо на фотоальбомі стояв інвентарний номер. Професор Омельченко заохочував мене до пошуків на території Польщі скринь і ящиків з експонатурою цього музею, вивезеною з Києва в жовтні 1943 р. (перед звільненням Києва від фашистської окупації) на захід. — Невже з Києва перед його окупацією в 1941 р. не були вивезені шевченківські архіви й музейні експонати? — Були евакуйовані, та не всі. Весь рукописний фонд Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР було евакуйовано до столиці Башкирії Уфи, а експонати Центрального музею Т. Г. Шевченка на Далекий Сибір, у Новосибірськ. Дещо (дуже мало!) було вивезено з фондів Будинку-музею, що діяв як перший в Україні музей Шевченка з листопада 1928 р. За тринадцять довоєнних років там було зібрано велику кількість експонатів — рукописів, книг, світлин, рідкісних прижиттєвих видань і меморіальних речей. — Невже такі дорогоцінні скарби були залишені напризволяще в Києві? — Біля них залишилися і їхні хранителі: директор музею Андрій Терещенко і його дружина Любина та ще кілька працівників, переважісторію цієї колекції. Можливо, Ваша розповідь посприяє активнішим пошукам того, що не повинно загубитися ні в Україні, ні за кордоном. — За листами А. Терещенка, ця невесела історія розпочалася восени 1943 р. перед звільненням Києва від фашистської окупації, коли місто опинилося в зоні військових дій і цінним матеріалам музею, врятованим у 1941 р., загрожувала небезпека. Адміністрація музею після погодження з Міською управою вирішила евакуювати експонати в безпечніше місце: до Шевченківського відділу Музею Визвольної Боротьби України в Празі або до Наукового Товариства Шевченка у Львові. Але Терещенко не зміг дістати транспорт до Львова чи Праги, та й представник німецької адміністрації професор Мансфельд 7 жовтня 1943 р. відмовив у вивезенні колекції до цих слов’янських міст. Тут необхідно зацитувати лист А. Терещенка від 8 грудня 1943 р.: “Між тим, у зв’язку з невідомими мені рішеннями, на другий день після категоричної відмови, 8 жовтня, у відсутності в музеї догляду (о 8-11 год.) робоча група по евакуації (…) з відома й погодження іншої адміністрації німецької забрала 11 місць (3 скрині і 8 ящиків) і, як пояснили мені пізніше, — відправили їх до Університету м. Праги, проф[есору] Вальтеру, разом із колекцією метеликів пр[офесора] Образцова. Через те, що вивіз матеріялів був здійснений у відсутності догляду в Музеї, згадана група, разом з іншими, захопила 2 великі скрині з моїми власними науковими матеріялами, які теж відправлено до Праги. У згаданих скринях і ящиках були такі матеріяли: 1 ящик: Старі газети й журнали до 1919 р. но доглядачів. Увесь цей скарб мало не загинув під час вибухів і пожежі на Хрещатику восени 1941 р. Газета “Нове українське слово” 23 грудня 1941 р. подала інформацію “Будинок Т. Г. Шевченка” про вересневі події того року: “Вибухи і пожежа, що охопили весь центр Києва і докотилися майже до самого будинку, неминуче загрожували загибеллю цього музею, але попереджена німецька комендатура про наявність цього унікального об’єкта спрямувала заходи німецьких військ і пожежників до локалізації пожежі на самому завулкові. Від вибухів частково постраждали стіни, стеля (тріщини, обпадання тиньку і т. ін.) та вікна; деякі вікна зовсім вибиті з рамами, а в деяких повибивані лише шибки. Заходами адміністрації та самовідданою працею наявних співробітників приведено до ладу і якнайпильніше охороняється як сам будинок, так і матеріяли, що в ньому”. — Ви цитуєте газету кінця 1941 р., що виходила за німецької окупації. Невже збереглися такі рідкісні примірники? — Копії текстів газетних повідомлень, що стосувалися Будинку-музею разом із листуванням його директора А. Терещенка передав мені 1992 р. професор В. Омельченко. Ці матеріали — сторінки сумного літопису фондової колекції музейного закладу, який врятував найдорогоцінніше… — Але ж в Україну повернулися шевченківські раритети. — Повернулася лише невеличка часточка того, що було нагромаджено в довоєнні роки, а решту ще треба шукати. — У США? — В Європі. Варто розпочати зі Львова, а потім шукати в Польщі, у Познані. — Розкажіть хоч коротко про Будинок у Києві, де мешкав Т. Шевченко 1846 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин