Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
“Чи буде правда меж людьми? Повинна буть, бо Сонце стане І осквернену землю спалить”.
Слово Просвіти, №12 за 2007 рік
динок, де є скрині, привезені Форшунґцентром, попала бомба”. — Невже загинуло геть усе? — Хочеться вірити, що ні, бо з листування А. Терещенка, який перебував у Берліні до кінця 1944 року, довідуємося, що він не вірив у загибель вивезених експонатів і вірив у те, що принаймні хоч щось буде віднайдено. — І це сталося? — Поки що ні, але, слава Богу, ще збереглося принаймні те, що не потрапило до ящиків і скринь і було вивезено самим Терещенком із Києва спочатку до Львова, а потім до Берліна, Мюнхена і, нарешті, до США, куди їхній хранитель виїхав орієнтовно десь 1951 року. — А що ж не потрапило до ящиків і скринь, вивезених німцями в 1943-му? — Очевидно, це те найдорожче, чого А. Терещенко не поклав до того багажу: оригінальні офорти Шевченка з дарчими написами братам Федорові й Михайлові Лазаревським, автографи окремих сторінок поеми “Іван Підкова”, перше (!) видання “Кобзаря” 1840 року, оригінал листа до Платона Симиренка від 26 листопада 1859 р., де йдеться про кошти на видання творів поета, рідкісні видання, світлини, гравюри краєвидів Києва середини XIX ст., ескізи інтер’єрів будиночка на Хрещатицькому провулку 8-А, де в 1846 р. мешкав художник Тарас Шевченко, створені видатним художником й архітектором Василем Кричевським, одним із авторів майбутньої експозиції цього музею. — І все це нині стало доступним дослідникам творчості Шевченка, музеям, які пропагують його життєвий і творчий шлях? — Поки що ці матеріали експонуються у двох музеях — Київському будинку-музеї Т. Г. Шевченка в провулку Шевченка, 8-А, та в Національному музеї літератури України. Їх ще необхідно описати, тобто атрибутувати, датувати, можливо, й опублікувати як окремий ілюстрований опис-каталог. — А де буде місце “постійної прописки” цих експонатів? В Інституті літератури, куди вони передані?
Т. Шевченко. Фото 1859 р.
— В Інституті літератури, напевно, залишиться те, що було передано Інститутом Тараса Шевченка в 1928 р. на тимчасове експонування до будиночка-музею. Це неважко визначити. Наприклад, більша частина аркушів поеми “Іван Підкова” зберігається у відділі рукописів Інституту літератури, а із США нині надійшло лише два аркушики. Отже, маємо повний рукопис цього твору й розчленовувати його більше не варто. — Чи є ще місця в Україні й за її межами, де зберігаються матеріали Шевченка, подібні до тих, що вже повернулися в Україну? — Небагато, але є. — А де саме? — Віддати Вам ключик від квартири, де гроші лежать, як казав один літературний герой?.. Я можу назвати практично майже всі установи світу, де є шевченківські матеріали, які майже всі введені в науковий обіг. А те, що ми шукаємо далі, — це поки що таємниця. — А Ви говорили, ніби треба починати пошуки зі Львова. Що Ви мали на увазі? — У документах Любини Терещенко є згадка, що Андрій Терещенко передав наприкінці 1943 чи на початку 1944 року до Національного музею у Львові негативи на шклі. Очевидно, він не міг возити з собою цей дуже делікатний багаж. Треба шукати скрізь і щось-таки віднайдеться. Я вірю в успіх! — Вам часто таланило на знахідки? — Дуже часто, бо я, як державний колекціонер, завжди шукав імені допомагало багато людей, щоб ті знахідки потрапляли до державного архівного чи музейного сховища. — Сподіваємося, Вам пощастить віднайти скрині з шевченківським скарбом, вивезені з Києва німецькою владою. — Я завжди маю надію, а тому й вірю в успіх. А. Терещенко зберіг те, що було для нього дорожче за життя, і все воно тепер в Україні. Сподіваюся, що й публікація у Вашій газеті сприятиме пошукам того, що було в Київських музеях.
Вів розмову Олександер ШОКАЛО
ШЕВЧЕНКІАНА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
