Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗

РЕАКЦІЯ НА ЯНУКОВИЧА ЧИ НА ЮЩЕНКА — ДРУГОРЯДНА СПРАВА…

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

номірностей. Хтось із відомих сказав, що в людини завжди знайдеться аргумент, аби десь залишитися, ніж звідкілясь піти. Людина не хоче змін. У душі вона консервативна й традиційна. І коли експерт бачить відоме ім’я, а поруч невідоме, то на підсвідомому рівні віддає перевагу відомому. Можливо, у цьому є сенс. З іншого боку, з’явилися розкішні “махаонівські” книжки про драконів і стародавній Єгипет. І тут уже є перестороги, на які варто звернути увагу. Закидають, що ці книги — не український інтелектуальний продукт. Мовляв, зроблені за американськими лекалами та ще й надруковані в Китаї… Я знаю як відповідати на подібні закиди. По-перше, в сучасному глобалізованому світі немає нічого поганого, якщо японська “мазда” їздить українськими дорогами і якщо її ще й “збирають” десь в Ужгороді, а гроші йдуть у наш бюджет. По-друге, ці книжки, по суті, новинка світового ринку. На минулій книжковій виставці у Франкфурті я бачив, як ці самі книжки, тільки іншою мовою, презентували потужні італійські й іспанські видавці. Це означає, що український маленький читач має змогу долучитися до художнього твору водночас із маленьким французом, іспанцем чи італійцем. Хіба не важливо? І не варто лякатися глобалізаційних процесів… Те, що книги друкувалися в Китаї, також легко пояснити. Там — дешевше. Та ще й без заохо- Автор прагне з’ясувати сутність сучасної епохи, яку прийнято називати Постмодерном. У чому відмінність модерну від Постмодерну, які трансформації відбулися в культурі, що таке духовна й економічна людина та яке її місце в системі сучасної культури, які перспективи гуманізму в сучасній інформаційній ситуації, чому нашу цивілізацію по праву можна назвати фінансовою, які перспективи гуманізму в подальшому розвитку України, що таке пересічна свідомість тощо. Автора хвилює проблема духовності сучасної української людини, міркуваннями про яку він поділиться з читачами. Для розуміння сьогодення необхідно усвідомити факт, що людство опинилося в іншому духовному вимірі. Образно це можна подати як “третю природу” життя люди- Усе просто. Адже це обслуговуюча галузь. Тож нехай розвивається на конкурентних засадах. — Так складається, що незважаючи на певні досягнення у вітчизняному книжковому бізнесі, українській книзі щороку прогнозують апокаліпсис… — Чому? Хто прогнозує? Справа в іншому… Ось ми провели спільну акцію з каналом “1+1” “Книжка року іде до політиків”. І мене порадувала фраза одного політичного гравця, який сприймається в державі як антиукраїнський чинник. Пан Азаров сказав те, що я давно повторюю у своїх публікаціях. Миколі Яновичу поставили запитання: яку книжку він підтримує — українську чи російську? Азаров відповів майже так само як Родик: “Російська книжка — це гроші українських громадян, які йдуть у російський бюджет. Українська продукція — гроші, які залишаються у нас. Тож яку книгу я підтримуватиму як не українську?” Дуже приємно, якщо політики нарешті зрозуміють, що вітчизняна книга — це дуже великі гроші й реальна можливість латати бюджетні діри. Основна проблема у нас із розповсюдженням української книжки, грубо кажучи, з реалізацією. Полиці книгарень перебувають під контролем нашого російського конкурента. А конкурент не зацікавлений запрошувати будь-кого на свої торгові площі. Нічого дивного: все ни: перша природа — природа, яка є колискою життя всього, в тім числі й людини; друга природа — культура, в якій сформувалися всі основні детермінанти духовного життя сучасної цивілізації й криза якої стала умовою трансформації людини — від “мікрокосму” до “економічної людини”, “чинника”, “ресурсу” і, нарешті, третя природа — “постлюдина”. Остання виникає в умовах нових цінностей, які стали результатом прагматизації життя. Воно перетворилося з можливості на реальність через тотальність вартості або грошей. Цивілізація, в якій відбуваються сьогодні основні події самого буття людини, є не лише постіндустріальною, інформаційною, економічною, технологічною тощо, а й фінансовою. Вона й стала головною умовою швидких і вже незворотних перетворень людини, кардинальної системи змін у її світосприйнятті, розумінні сенсу життя і власного призначення. Якщо під кризою духовності розуміти ностальгічні характерисза підручником економіки. Українські політики нарешті повинні збагнути, що у нас — мовою Всесвітньої організації торгівлі — недобросовісний демпінг. До речі, ця сама організація рекомендує своїм членам, які зазнають подібної агресії з боку сусідів, обмежувати імпорт за рахунок тарифів або квот. Те, що хотів зробити В’ячеслав Кириленко і не встиг. — А Вам не здається наївним, що ось Ви це розумієте, я розумію, а наші політики ніяк не збагнуть простої арифметики… — Ви натякаєте, що існують інші схеми, які лобіюють інтереси російського книжкового бізнесу… Я не виключаю цього. За книжковим бізнесом північного сусіда стоять потужні фігури. Зокрема російський книжковий союз очолює Степашин — колишній прем’єр-міністр і нинішній голова Рахункової палати. Все поважні й впливові люди, які мають швидкий доступ до наших чиновників для “полюбовних розмов”. Вони не записуються на зустріч, як ми з Вами. Спрацьовує значно простіша схема. Можливо, через пана Черномирдіна. Я не виключаю, що може відбуватися саме так. Інакше чому ті, які так палко вболівають за бюджетну скарбницю, не хочуть її наповнювати? — Риторичне питання… Костянтине, на Вашу думку, чому наше телебачення так інертно ставиться до української книжтики сьогодення нинішніх представників “просвітницького гуманізму”, то вони нічого спільного не мають із темпами розвитку сучасного світу. В кращому випадку — це “родимі плями” утопічних теорій про “світле майбутнє”, а в гіршому — вже нічим не виправданий архаїзм. Гірший тому, що цей архаїзм войовничий, дестабілізуючий, він орієнтується на буденну свідомість, і далі налаштовуючи її на міфічні сподівання й деструктивну для сьогодення життєву позицію. Адже “економічна людина” — не втілення доброчинностей, а діяча, носія раціональності як послідовного прагнення до свідомо й наперед поставленої мети. Вона — “розумний егоїст”, для якого життєздатність поступово редукується просто до діяльності, активність збуджується не стільки її безпосередніми потребами, скільки тими, що пов’язані з соціальними стосунками і сприйнятті розумом. Якщо говорити термінами етики — це людина без цінностей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин