Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

МУЗИКА ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

Крім духовної проповіді хор несе й ще одну — просвітницьку місію. По-перше, в час богослужіння виконуються твори саме українських, нерідко забутих нами, композиторів, які тільки тепер у нашій рідній Українській Церкві, за яку поклали життя десятки і сотні новомучеників ХХ ст., зазвучали в усій своїй красі — це твори Д. Бортнянського, А. Веделя, І. Павловського, В. Купчинського, М. Гайворонського, Г. Китастого, С. Людкевича, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, В. Кишакевича, М. Вербицького, М. Березовського, А. Гнатишина, Г. Давидовського, Р. Гурка… По-друге, хор займається ще й активною видавничою діяльністю. Протягом останнього часу побачила світ низка нотних збірників із компакт-дисками, що відображають репертуар хору і мають на меті поширення по всій Україні й за її межами кращих зразків української духовної музики. Це насамперед збірник “Різдвяні колядки”, (К., 2002) із касетою й компакт-диском, “Літургія Іоанна Золотоустого”, упорядник Тарас Миронюк (К., 2004) (із додатком касети та компакт-диска); Григорій Китастий, Служба Божа: Нотна збірка для мішаного хору (К., 2006), готується до друку “Великодня Всенічна”. Остання праця хору — це компакт-диск “Музика Великого посту” (К., 2006, запис здійснено 2005—2006 рр. у Свято-Покровській церкві), до якого ввійшли близько 20 найкращих шедеврів українського церковного співу — молитви із Всенічної (“Покаяння” А. Веделя, “На ріках Вавілонських” В. Купчинського, “Богородице Діво” Р. Гурка), з Літургії Ранішосвячених дарів, яка одправляється лише в середу і п’ятницю протягом Великого посту (“Нехай стане молитва моя” та херувимська “Нині Сили Небесні з нами невидимо служать” Д. Бортнянського, Причасний “Споживіть і пізнайте, що Милосердний Господь” І. Павловського), покаянні молитви (“Услиши, Господи, глас мій” С. Людкевича, “Душе моя” Д. Бортнянського, “Боже, милостивий будь мені, грішному” А. Гнатишина та ін.), а також поширені в народі канти і псалми (“Скорбная Мати”, “Ой на горі, горі”), що їх виконували лірники, кобзарі й кліротани протягом XVIII—XX ст. Як відомо, під час Великого посту міняється не лише убрання храмів, а й характер богослужінь, які повинні настроїти людську душу на молитву, на покаяння, на роздуми про високе і вічне, зосередити її на тих духовних цінностях, які несе в собі християнство. Звичайно, цьому сприяють не лише особливі молитви з земними поклонами, читання покаянного канону св. Андрея Крітського та житія Марії Єгипетської (в середу на п’ятому тижні), а й ті піснеспіви, які вводяться в богослужіння в суботу та неділю на Всенічній і Літургії. Наприклад, знамените “Покаяння”, що співається від Неділі митаря і фарисея до п’ятої неділі св. чотиридесятниці. Це дуже давня молитва Церкви, в якій православна душа благає Господа відчинити їй двері покаяння, бо “поривається дух мій до храму святого Твого, а храм мій тілесний увесь осквернений, однак Ти очисти його своєю милістю і милосердям. Скільки гріхів заподіяв я! Розмірковуючи над цим, тремчу перед судним днем, але, уповаючи на Твоє милосердя і милість, разом з псалмопівцем Давидом взиваю: “Помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милості!” Автор канону св. Андрей Крітський також звертається до враженої гріхом своєї душі: “Душе моя, душе моя, устань, устань — чого спиш?! Кінець наближається, іти збентежена будеш! Пробудись!” — і ці слова давно стали класикою православного богослужіння. Є ще один вражаючий твір — псалом 136 “На ріках Вавілонських”, який співається від неділі Блудного сина до другої неділі Великого посту. “Дочко Вавілона окаянная! Блажен, хто візьме і розіб’є младенців твоїх об камінь!” Що означають для нас ці слова? Чому Православна Церква ввела їх у богослужіння саме на початку Великого посту? Подібно до того, як вавілоняни, послані Богом на юдеїв як покарання за гріхи царів і народу, за відступництво від віри, знищили 586—589 рр. Єрусалим і всі святині його, зокрема храм Соломона, так і нині темні злобні сили за наше віровідступництво прагнуть знищити храм нашої душі і віддати його в полон гріха. Кожній людині відомо це: спочатку зароджується зваблива думка, яка ще, як немовля, здається невинною, чистою, але коли душа приймає її, вона переростає в помисел, який уже бере в полон душу і, керована ним, людина звершує гріх. Тож єдиний спосіб позбутися гріха — це знищення тих безневинних думок і бажань, які призводять до нього, викорінення гріха в його зародку, — а для цього слід зосередити увагу на своїй душі саме через молитву і покаяння, щоб

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин