Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

ДУХОВНИЙ ПРОСТІР

Слово Просвіти, №12 за 2007 рік

Ганна ДЕНИСКО, м. Полтава У Святомиколаївській церкві м. Полтави голодували 15 парафіян і три священики, протестуючи проти побиття віруючих і перешкоду користуванні храмом. Не може справжній християнин посягати на чуже, “приватизувати” храм усієї громади на десятьох, бити православних братів і труїти їх газом. Але саме так діяла 1—2 березня біля Святомиколаївської української православної церкви Київського патріархату група осіб, наближених до Сергія Знаменського, сумнозвісного перекинчика під крило Московського патріарха. Добрий приклад своєму синові подавала матінка Сергія Ніна Миколаївна: приснула газовим балончиком просто в очі пані Тетяні Хорощак, а заодно міліціонерам. Балончик у войовничої амазонки міліція відібрала. Дзвінок із мобільного телефона про побиття парафіян Свято-миколаївського храму пролунав уранці 2 березня. Я поспішила до церкви. Заходжу на подвір’я, бачу засмучених отців і парафіян, двох міліціонерів на вході до храму, а зсередини звучить “Боже, великий, єдиний, нам Україну храни”. То, зачинившись усередині від нападників, співають настоятель храму Олександр Дедюхін і паніматка Інна, отець Мстислав, отець В’ячеслав, Тетяна Хорощак, Людмила Кожушко, Тетяна Тімоніна, Тетяна Крючкова, Орися Ковалевич. Скільки сил і надій вклала у храм ця самовіддана українка, а тепер з її слабким здоров’ям, — голодує, бо не може її душа терпіти наругу знахабнілих кривдників! Та й інші парафіяни не шкодували зусиль, аби підняти церкву із запустіння, прикрасити її, зробити справді Храмом Божого Духа… Скільки служб на морозі й дощі вистояли, виспівали ці люди за 5 років, відколи роззявив рота на цю велику і святу руїну — Миколаївську церкву — ділок Знаменський, який умудрився потай зареєструвати при ній підприємство “Діскос” (до речі, в його статуті було записано, що воно може навіть торгувати зброєю!), а тепер, певно, дуже не хочеться панові Сергію перереєстровувати фірму на іншу адресу та вкладати гроші, то він і вхопився мертвою хваткою у храм, вигадавши нечуване в Україні, не передбачене жодними законами фіксоване членство. Мовляв, ідіть, усі парафіяни, під три чорти, а ми, десятеро, підемо під омофор Московського патріарха і храм із собою прихопимо. Тим часом держава, передавши 21 квітня 2004 року розпорядженням ОДА №125 Святомиколаївську церкву громаді УПЦ Київського патріархату, ніколи нікому іншому її не віддавала: ні Московському патріарху, ні Знаменському особисто, ні комерційним структурам, ні рекетирсько-рейдерським угруповуванням. Тому цілковитим абсурдом є п’ятирічне висіння замка на дверях храму, що руйнується, стоячи пусткою. Громада не раз намагалася зайти до свого храму, але на дверях завжди виростали або Знаменський, або молодики специфічної зовнішності. Розповідає парафіянка Святомиколаївської церкви Марія Гринь: — У нас є документ на право власності, у нас є печатка, є, зрештою, рішення Господарського суду, що це наш храм. Тож 1 березня о 16 годині вирішили відчинити церкву і провести службу Божу. Уклали

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин