Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
Хорове мистецтво має розвиватися, спираючись на нові технології ХХІ століття...
Слово Просвіти, №12 за 2007 рік
ПРЕЗЕНТАЦІЯ z
Олександр ЄВТУШЕНКО
Нещодавно Микола Гобдич, художній керівник камерного муніципального хору “Київ” отримав високу нагороду — Національну премію ім. Тараса Шевченка. Доля творчого колективу нагадує долю людини: кожен народився під своєю зіркою. “Зірка” муніципального Камерного хору “Київ” була щасливою. І справа навіть нев тому, що “Київ” сьогодні є володарем кількох професійно-фахових рекордів, а в тому, що хормейстер Микола Гобдич і його хористи довели, що класичне мистецтво може бути суперуспішним — навіть в ужитково-утилітарному сенсі слова, навіть у себе на Батьківщині, де, як відомо, немає пророків… Ще в середині 90-х років хор “Київ” потрапив до Книги рекордів Гіннеса через абсолютно безпрецедентний випадок. На міжнародному конкурсі хорового мистецтва в Ірландії — одному з найкращих у світі — наш хор набрав 99 балів і став переможцем. До чого тут Гіннес? Просто максимальний бал для будь-кого з учасників міг становити не більше 90… 1997 року хор “Київ” мав сольний концерт у “Карнегі-Хол” у Нью-Йорку. Серед українських артистів хористи виступали першими на такій престижній сцені. Першими за останні сімдесят років. Інтенсивність концертного життя хору “Київ”, виражена в кількості та якості хорових імпрез, також тягне на рекорд. Це — близько 900 концертів. Гастрольна географія — 20 країн світу. І, нарешті, хор “Київ” абсолютний рекордсмен стосовно власної дискографії. Двадцять повноцінних альбомів за п’ятнадцять років існування — цей рекорд поки що не подолав жоден із хорових колективів в Україні й за її межами. Хор, створений у 1990 році молодим і амбіційним випускником Київської державної консерваторії Миколою Гобдичем, від початку рухався шляхом новацій. Це не було притаманно академічним колективам. Хористи, як і сам Гобдич, були випускниками консерваторій і музичних навчальних закладів, прагли змінити усталені погляди суспільства на хорове мистецтво. І їм це вдалося. На кожному виступі хору — аншлаги, оскільки кожна імпреза містила в собі якісь нові й несподівані знахідки. На неординарність нового київського колективу звернули увагу і за кордоном. За перші п’ять років існування “Київ” досягає вражаючих успіхів: стає володарем Золотого Диплома конкурсу хорів ім. Шумана (Цвікау, Німеччина, 1992), Першої Премії конкурсу Церковної музики (Хайнувка, Польща, 1993), Ґран-прі міжнародного конкурсу хорової музики (Слайго, Ірландія, 1993), Другої Премії хорового конкурсу (Ланголен, Великобританія, 1994). Беручи участь у різних за жанрами музичних фестивалях, хор “Київ” виявляв неймовірну гнучкість, тонко відчуваючи стилістику й особливості музичного письма, перетворюючи навіть посередній матеріал на майстерно-віртуозний артефакт. Інколи здавалося, що у цих 20-ти співаків є одна колективна Душа. Поєднання щирості, досконалості й стильності — це і є той “наріжний камінь”, на якому базується успіх хору “Київ”. — Я намагаюся, — говорить Микола Гобдич, — робити концерти максимально видовищними. Мрію про синтез звука і світла. Хочу, щоб візуальний ряд (зокрема художнє оформлення сцени) був захоплюючим, радував око, адже йдеться про створення мистецького свята. Якщо просто співати обидва відділення, не полишаючи станків, — це все-таки надто архаїчно. Переконаний, хорове мистецтво має розвиватися, спираючись на нові технології XXI століття… І справді, під час концерту хору “Київ” не видно традиційних стан-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
