Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ще довго нам докопуватись глин — найглибших, може, і найзолотіших”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ПОЕТ ЗОЛОТОЇ ГЛИНИ

Слово Просвіти, №12 за 2008 рік

Ніна ГНАТЮК У вірші “З Опішні їдучи” з посмертної збірки Володимира Затуливітра “Четвертий із триптиха” є така строфа: Ще довго нам докопуватись глин — найглибших, може, і найзолотіших, Що з них би пальці Всетворця змогли, схотіли наліпити нас, безгрішних. Володимир Затуливітер з найглибших, найзолотіших глин української мови, як Всетворець, виліплював, вигранював, визо# рював, вирошував блискучі, витончені гле# чики, горнятка, кухлики, що тягнулися до нас з водами, винами, медами поезії. Відкриваючи літературно#мистецький вечір у день народження поета, секретар ко# місії з ушанування пам’яті Володимира За# туливітра Любов Снісар нагадала нам його вірш “Уривок з анкети”: … Ваша найдорожча книга. — Словник української мови. Його навіть Біблія ще не дочитає. … Ваш ідеал героя? — Саможертовне слово, що врятувало нам Шевченка. … Вам би хотілось… — Даруйте, не за адресою. Про мої хотіння запитайте нашу мову. Володимир Затуливітер у нашій пам’яті навічно зостався людиною енциклопедич# них знань, дивовижного чуття мови, пре# красним редактором і самітником#характер# ником. Якби міг редагувати не лише чужі тексти, а й власні бажання і почуття, мабуть, його життєва дорога не обірвалась би так швидко і трагічно на крутогорах у селі Бучаку Канів# ського району, де поет прожив свої останні два роки при сонці й місяці, завиванні вітрів і вигляданні коханого слова. Безумовно, був би лауреатом Шевченківської премії, орде# ноносцем, автором товстелезних книг. Але найважче на землі — бути собою. Особливо в трудні дев’яності, на зламі епох, коли де# вальвувалися не лише гроші, а й такі одвічні цінності, як дружба, честь, совість. Як же ря# тувався поет, який залишився без роботи, без гонорарів, якому за комунальні борги відрізали світло? Перебрався в Бучак у чужу хатину на семи вітрах, садив картоплю, зби# рав гриби, сіяв і теребив квасолю… Маю за душею сіру нишку правди. Може, розговіюсь і діжду часів — Вляжуться любові, відбуяють зради, Вилущу в долоню три квасольки слів… “Це дивовижно складна і точна система — Володимир Затуливітер. Він був профе# сійно совісною людиною, — відзначив літе# ратурознавець, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Михайло Слабош# пицький. — Епосі, у якій жив і творив Затули# вітер, не потрібні такі поети. Для існування цього творчого індивідууму цей час не підхо# див. Де його місце в літературі? Він не встиг за шістдесятниками, але й не належить до поетів сімдесятих чи вісімдесятих років. Він сам собі покоління. Він сам собі школа, сам себе сформував. Він ставив перед собою мовні завдання, вводив у вірші ті лексеми, які раніше там не використовувалися. Ми лише потроху починаємо усвідомлювати, якої сили це поет”. Письменник, колишній директор видав# ництва “Молодь” Володимир Прокопенко відзначив, що Затуливітер був прекрасним редактором. Саме він редагував книгу Васи# ля Симоненка “Лебеді материнства”. І став першим лауреатом премії ім. П. Усенка. Та мало хто знає, що перу цього поета нале# жать і чудові пісні. Те, що Олександр Білаш написав пісню на його слова, засвідчує, що це справжня поезія. Дві пісні поета, що народилися у співпра# ці з композиторами О. Білашем і М. Моши# ком, подарувала присутнім лауреат премії ім. О. Петрусенко Інна Місько#Андріяшик. Наступного року Володимирові Затули# вітру виповнилося б 65. Поети Петро Засен# ко, Михайло Шевченко, краєзнавець з Кане# ва Михайло Іщенко, заступник голови Канів# ської районної державної адміністрації Віра Носенко у своїх виступах наголошували на тому, що слід до цього ювілею видрукувати книгу, збудувати першу чергу меморіалу Во# лодимира Затуливітра в ландшафтно#архі# тектурному, історико#етнографічному куль# турному центрі — творчому містечку “Бучак” за концепцією “Всі віки”. Проект розробив архітектор Вадим Бородін. Створено комі# сію з розбудови меморіалу, відкрито рахунок Фонду Володимира Затуливітра: р/р 26005051501060 Канівського відділення ЧГРУ Приватбанку, код 14360570, МФО 354347, для музею В. Затуливітра. Сподіваємося, що шанувальники твор# чості цього поета Шевченкового кореня, краяни, члени Сумського земляцтва, інші небайдужі до української культури добродії долучаться до цієї шляхетної справи, і Бучак стане ще однією літературно#мистецькою Меккою. Заслужений артист України Василь Об# ручов і заслужений діяч мистецтв Василь Довжик прочитали вірші незабутнього майс# тра золотої глини поезії. А потім усі мали змогу переглянути телепередачу ДТРК “Культура” “Озимий клин Володимира Зату# ливітра” Галини Михайличенко за участю на# родного артиста України Олексія Богдано# вича. Мудрим поглядом дивився в очі кожному з нас з фотопортрета під вишитим рушни# ком Поет. Високим світлом пам’яті й любові горіла свіча перед іконою Охтирської Божої Матері. А нам вчувалися слова Володимира Затуливітра, що линули з Канівських гір, з Дніпрової далини: “Я — вже земля. А вам ще треба неба. Землі ще треба. І моїх очей”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин