Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Засмічена мова — це засмічена свідомість”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПАВЛО МОВЧАН: «МОВА ЄДНАЄ НАЦІЮ»

Слово Просвіти, №12 за 2008 рік

У числі 8 за 2008 р. “Слова Просвіти” ми повідомляли, що на розгляд Верховної Ради України подано два законопроекти з мовних питань: “Про мови” та “Про державну мову України”. Перший має замінити застарілий закон про мови, прийнятий ще в Українській РСР. Другий — новий у нашому законодавстві. Суть обох законів у тому, що час уже припинити безпредметні розмови й політичні спекуляції довкола мовного питання і чіткіше й конкретніше закріпити державний статус української мови, що має зміцнювати державу й об’єднувати націю. Законопроекти містять узвичаєні для демократичних держав норми і можуть видатися радикальними лише на тлі нашого надто поблажливого мовного законодавства. Чи можна уявити, щоб парламент європейської держави послуговувався якоюсь іншою, не державною мовою? У нас же поки що важко уявити, як Верховна Рада України нарешті заговорить українською. Тому можна передбачити нелегке проходження законів через парламент. Нічого дивного й у розпочатому, точніше, триваючому пропагандистському галасі довкола мовного питання. Саме це знов обговорювали на нещодавньому з’їзді депутатів у Сіверськодонецьку. Там домінували не соціальні питання, які насамперед мали б турбувати депутатів місцевих рад, а лемент довкола “приниження” російської мови. І лемент відбувався і транслювався на телебаченні саме російською. Наша газета звернулася до одного з авторів нових законопроектів, голови ВУТ “Просвіта”, депутата парламенту Павла Мовчана (співавтор — голова Національної спілки письменників України, народний депутат України Володимир Яворівський) з проханням прокоментувати основні положення нових законодавчих актів. — Павле Михайловичу, чому є потреба прийняти Закон про дер# жавну мову? — Стаття 10 Конституції так диспо# зиційована, що є низка позицій, які пот# ребують уточнень і розшифровок. Хоч ми й визначили українську мову як дер# жавну, як неодмінний атрибут Україн# ської держави, і цю категорію не можна піддавати ревізіям, але від самого прийняття Конституції 1996 року пос# тійно виникають завихрення довкола державності української мови. Нам нав’язували спершу, у зв’язку з широ# ким побутуванням російської, закон про другу державну мову. Нас переко# нують, що треба було прийняти закон про статус російської мови як “офіцій# ної”, бо нібито вона належить до світо# вих мов. І ще чимало інших різночи# тань, які дають можливість політичним силам спекулювати. Чимало такого, що, коли не врегулювати його окремим законом, не дасть змоги рухатися далі. Тому й виникла потреба прийняти та# кий закон. Росія зробила це. Сполучені Штати Америки прийняли такий закон, оскільки на державну англійську мову тисне іспанська, якою розмовляють у південних штатах, а також у сусідніх країнах. — У нових законопроектах — жодної лазівки для того, щоб парламент розмовляв якоюсь іншою мовою, окрім державної. Невже нарешті він заговорить українською, і чому цього не було досі? — Нас поволеньки призвичаїли до російської мови різні засоби масової інформації. Стає вже чомусь несуттє# вим, якою мовою подається зміст ін# формації. Нас втягли в це. І парламент також призвичаєний до того, що там із трибуни звучить російська. Це непри# пустимо, адже парламент — структура державна. — Процитуймо частину 1 статті 4 пропонованого Закону “Про державну мову України”, де чітко сказано, що українська мова як державна “підлягає обов’язковому використанню у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування”. — Є ще чинний Закон “Про держав# ного службовця”, тлумачення Консти# туційного Суду стосовно статті 10 Кон# ституції. — Стаття 1 згаданого Закону декларує, що державна мова обов’язкова для спілкування “у публічних сферах приватного життя”. Стаття 4 окреслює їх, і це майже все, окрім приватного спілкування. Тобто не лише робота державних установ, а й виробництво, сфера обслуговування, яка охоплює все населення. Прокоментуйте ці положення. — А як може бути інакше? Якщо в ін# ших державах це врегульовано саме в такий спосіб, інакшого механізму нема. Якщо ми напишемо якісь загальні сло# ва, вони не будуть втілюватися в життя. Тому потрібно охопити всі сфери побу# тування. Окрім одного, як це роблять французи, англійці, всі інші нації — в мі# жособистісному спілкуванні можете розмовляти й іншою мовою. Але поса# дові особи, працівники всіх сфер му# сять спілкуватися з громадянами на службі лише державною мовою. Ми не прописували якогось терміну для переходу на державну мову, бо та# кий період давно минув. Треба діяти ра# дикальніше. Але це не означає, що ми всіх різко примушуємо. Старше поколін# ня житиме так, як жило. Ніхто не буде силоміць українізувати людей, які не спроможні оволодіти українською. Але йдеться про перспективу, і цей закон не лише для сьогодення, а й для май# бутнього. Щоб не було такого, що в Ук# раїні готують фахівців для колишнього Союзу, і знання російської обов’язкове. У нас величезна інерція у мовній політи# ці, нею поки що ніхто не займався.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин