Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Застогнав Київ тугою, печаль велика розлилась землею Руською...” “Слово про Ігорів похід” · с. 11сторінка оригіналу ↗

МАЛОВІДОМА СТОРІНКА НАШОЇ МИНУВШИНИ

Слово Просвіти, №12 за 2009 рік

Анатолій КОВАЛЬЧУК, м. Бориспіль Саме 12 березня 1169 року, в середу, другого тижня Великого Посту, після триденної облоги і жорстокого штурму столицю Русі було захоплено, нещадно пограбовано, сплюндровано, безжально зруйновано і спалено. Більшість киян було перебито або взято в полон і продано в рабство. Великий князь Мстислав із вцілілими дружинниками відступив на Волинь. Грабіжницький напад на духовний і культурний центр східного слов’янства скоїли не дикі орди степовиків-язичників, а “християнські” полки, які привели до Києва 11 “руських” князів за наказом суздальського князя Андрія на прізвисько Боголюбський. Саме цей онук Володимира Мономаха, син Юрія, що за свою загребущість отримав у народі зневажливе прізвисько Довгорукий, і дочки половецького хана став ідейним натхненником і організатором не баченого доти звірства. Адже формально православні князі дали дозвіл воякам безжально і жорстоко знищувати своїх одновірців і співвітчизників. Серед виконавців злочину були син і троє Андрієвих братів. Вони командували загонами суздальців, володимирців, муромців, ростовців та інших приведених із північних лісів руйнівників і душогубів. До них приєдналися також загони половецьких грабіжників і зарізяк — близьких родичів Андрія по материній лінії. За словами літопису, нападники “два дні грабували все місто, Поділ і Гору і монастирі, і Софію, Десятинну Богородицю, і не було помилування нікому і нізвідки. Церкви горіли, християн убивали, інших різали, жінок вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками й дітьми. Немовлята плакали, дивлячись на матерів своїх… Узяли з собою майна безліч, церкви оголили, зірвавши в них ікони, і ризи, і дзвони познімали всі… І був у Києві серед усіх людей стогін і туга, і скорбота невтішна, і сльози безперестанні”. Хоч як дивно, але Церква 17 липня вшановує пам’ять Андрія Суздальського… Нападники вчинили з Києвом і киянами те, що зазвичай робили в ті часи загарбники із захопленими чужоземними містами. Отже, для них Київ і Руська земля були справді чужими. А це означає, що на північному сході став формуватися новий етнос, за національним характером цілком відмінний від києворусів, галичан, волинян і навіть новгородців. Інформацію про злочинний напад довгий час замовчувала або перекручувала радянська історіографія. І мала для цього ідеологічні підстави. Адже цей факт жорстокого плюндрування Києва предками нинішніх росіян не вкладався у прокрустове ложе псевдонаукової теорії “про єдину давньоруську народність, споконвічні братерство, дружбу і взаємодопомогу російського й українського народів”. Що ж стало причиною такої безпрецедентної події? Відомо, що після смерті Ярослава Мудрого територію величезної й могутньої Київської держави, що простягалася від Чорного моря до Льодовитого океану, від Вісли до Волги, а поде-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин