Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Всім серцем любіть Україну свою — І вічні ми будемо з нею!” · с. 2сторінка оригіналу ↗

АНТИУКРАЇНСЬКІ ВИБРИКИ В СЕВАСТОПОЛІ

Слово Просвіти, №12 за 2009 рік

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” Депутатка Севастопольської міської ради Л. Литвинова підготувала матеріал з промовистою назвою “В чем состоит опасность билингвизма — информация для родителей”, з яким збирається провести “громадські слухання”, щоб переконати батьків у шкідливості викладання низки предметів у севастопольських школах українською мовою. Про “ерудицію” цієї пані свідчить хоч би такий уривок з її опусу: “С точки зрения психолингвистики двуязычие может пониматься как билингвизм и как биглоссия. Билингвизм формируется системой образования путем преподавания на неродном для ребенка языке. Биглоссия предполагает овладение неродным языком с помощью мыслительных процессов, сформированных на основе родного языка”. Для підтвердження своїх думок пані депутатка вдається навіть до авторитету видатного українського мовознавця, філософа, фольклориста, етнографа, літературознавця, педагога й громадського діяча Олександра Потебні, вилучивши з його характеристики слово український. Про недоречність двомовності в пізнанні світу видатний філолог говорив тільки тоді, коли йшлося про перші роки життя людини. А викладання в школі починається, коли дитина вже опанувала процеси мислення на основі однієї мови. Далі йде вивчення різних предметів, серед них і інших мов. Відомо, що чим більше мов людина знає, тим глибше вона пізнає світ. Тепер про суть згаданих у матеріалі термінів. Терміна біглосія не існує взагалі. Є диглосія — наявність в одному суспільстві двох мов або двох різновидів однієї мови, що виконують відмінні функції й протистоять одна одній. Так було в тих суспільствах, де книжній літературній мові протистояла розмовна народна мова. Так було, наприклад, у Греції, де до останньої третини ХХ ст. існувало дві форми грецької мови — книжна катаревуса й розмовна димотика. Так було в Київській Русі XI—XIII ст., де протистояли дві близькоспоріднені літературні мови — давньоруська й церковнослов’янська. Двомовність (білінгвізм) — це володіння двома мовами, використання двох мов у рамках однієї державної чи соціальної спільноти. У колишньому Радянському Союзі, на початку його існування, в неросійських республіках, крім рідної мови, вивчали російську, яка була мовою міжнаціонального спілкування. Попервах це була нормальна двомовність, бо рідна й російська мови не протистояли одна одній. А коли почали творити “нову історичну спільність — радянський народ”, двомовність набула форми диглосії. Російська мова витісняла мови неросійських народів майже з усіх сфер життя, отже, стала протистояти їм. Повернутися до такого стану закликає севастопольських батьків пані Литвинова. Думаю, що севастопольці не повинні піддаватися на провокації таких “просвітників”, світогляд яких затьмарений мороком

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин