Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Освіта · “Упродовж п’яти років після Помаранчевої революції в Україні не було створено нової системи гуманітарної освіти”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

УМЕРТВЛІННЯ ГЕНІЯ?

Слово Просвіти, №12 за 2011 рік

Шевченківський тиждень, що відбувся у закарпатській сільській школі, викликав у мене сумні думки. Чи знає молоде покоління творчість Великого Кобзаря, чи сприймає його серцем і розумом? Пам’ятник Т. Г. Шевченку, м. Ужгород Аркадій СИДОРУК Молода вчителька української мови та літератури виявила дійовий ентузіазм. Влаштувала в сільській школі дві виставки: видань творів Шевченка різних років і книжок про нього та репродукцій усіх його картин. Організувала конкурс малюнків школярів, декламацію “Заповіту”, уривків із поем “Сон” і “Кавказ” та авторських віршів, присвячених Кобзареві. У шкільній залі сиділи 60 учнів, переважно 9-го класу, в якому вивчають творчість Шевченка. — Піднесіть руки ті, хто має “Кобзаря” вдома, — звернулася вчителька до вихованців. Піднялося п’ятнадцять рук. — Хто з вас читає Шевченкові твори поза шкільною програмою? Виявилося, жоден із присутніх. Вчителька показала роздрукований з Інтернету пам’ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Чудовий витвір мистецтва Лео Мола, — всесвітньо відомого канадського скульптора українського роду, що втілює образ молодого Шевченка, яким він був до заслання. На юних обличчях не видно особливих емоцій. А що вже казати про враження від зліплених на один копил “старих дідуганів”, які понуро вилаштувалися на постаментах ген по всій Україні? Розчарована викладачка риторично запитує мене: “Що ж ви хотіли від наших сільських дітей?”. Немов справжні українці ростуть на голій бруківці у російськомовному Києві. У мене інше, не риторичне запитання: чому заледве не марно згоряє її ентузіазм? Я не беруся у короткій статті аналізувати весь складний комплекс причин: різке зниження загального рівня освіти (навіть проти радянських часів), повний духовний занепад суспільства, деукраїнізацію і зросійщення, що, заохочувані нині на державному рівні, відбуваються на наших очах дедалі швидшими темпами… Діє “реформаторський” табачниковський принцип — вимітати шовіністичною мітлою зі шкільних програм усе українське. Щоправда, у виданому ще у помаранчеві часи підручнику* Шевченкові відведено без двох сторінок 100 — майже четверту частину загального обсягу. Вивчають балади, “Катерину”, “Наймичку”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “До Основ’яненка”, “Сон”, “Кавказ”, “Гайдамаки”, “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє….” “Заповіт”… Це — не повний перелік. Та питання в іншому — як вивчають. Забудьмо про політичні симпатії та антипатії і визнаймо гірку правду: упродовж п’яти років після Помаранчевої революції в Україні не було створено нової системи гуманітарної освіти. Коли читаєш підручник з української літератури для 9 класу, таке враження ніби він пройшов крізь освітній морг, у якому патологоанатоми розтинали живе Шевченкове слово. Не скальпелями, а нудними хореями й тропами. Бо насправді ті патологоанатоми — літературознавці, котрі чомусь переконані, що “без теоретичних знань художній текст не осягнути”. Відповідальні за підготовку підручника до видання головний спеціаліст (тут і далі виділено автором) МОН України К. В. Тара-нік-Ткачук, завідувач сектору Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Н. І. Шинкарук. “Інновації” вражають! У підручнику — Монблан неосмислених фактів і прізвищ. Другорядних і важливих — тих, хто відіграв роль у житті Шевченка. Серед останніх Гулак-Артемовський (дякувати Богу, тоді ще не Артьомовський!). Що ж цікавого дізнаються з підручника про творчість Тараса Шевченка та його життя школярі-старшокласники? Поміж іншого ось таке: “Допитливий хлопчик блукав околицями села, шукаючи краю світу, де залізні стовпи підпирають небо, ловив рибу”. “Він (Шевченко) створює динамічний образ без уживання тропів, ліричного коментаря автора…” (уявіть собі: це — про ліричний образок “Садок вишневий коло хати…”). “Найпомітніша тема — політично-викривна (вона означує інтонації, систему образів, гаму ліричних інвектив, як-от у поезіях “Мій боже милий, знову лихо!…” “Аналіз композиції сюжету “Гайдамаків” засвідчує, що твір є продуманим і високоорганізованим” (виділено автором). А чого варті такі знахідки: “Політизований пейзаж”. “З’являється образ адресата”. “Він умів на відміну від своїх попередників…уникнути суцільного перетворення вірша на хореїчні рядки”. “Простежте роль засобів виразності в моделюванні образу Лілеї і соціальних її поневірянь”. Тут сам дідько ногу зламає не лише в очереті, а й на суходолі! Нарешті, у рубриці “Поміркуйте” таки з’являється вдала знахідка — кольорова репродук-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин